8 квітня у Верховній Раді відбулася ключова дискусія щодо майбутнього української середньої освіти. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий представив план запуску старшої профільної школи, назвавши перехід на 12-річну систему остаточним розривом із радянською моделлю. Водночас із боку практиків лунають тривожні сигнали: директор Вінницького ліцею №9 Олександр Козлов вважає, що за красивими цифрами стоїть загроза «освітньої сегрегації».
Виступаючи з трибуни парламенту, Оксен Лісовий наголосив: 11-річна школа — це спадок, характерний для росії та Білорусі, від якого Україна має остаточно відмовитися. За словами міністра, система вже перебуває на «фінішній прямій» підготовки до третього етапу реформи Нової української школи (НУШ).
«Станом на сьогодні 91% громад перебувають в активному процесі трансформації мережі, а 57% уже завершили цю роботу», — повідомив міністр.
Він також навів дані соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології, згідно з якими реформу підтримують 85% батьків старшокласників.
Окрім ідеологічного підґрунтя, Лісовий підкріпив звіт фінансовими показниками: 1,2 мільярда гривень спрямовано на облаштування академічних ліцеїв, 5,4 мільярда гривень — на закупівлю шкільних автобусів, 150 мільйонів гривень — на перепідготовку 100 тисяч учителів.
Міністр визнав наявність проблем із дорогами та підвезенням дітей, проте назвав їх «вирішуваними питаннями ресурсів».
Проте оптимізм міністерства поділяють далеко не всі. Олександр Козлов, директор комунального закладу «Вінницький ліцей №9», назвав виступ міністра «точкою кипіння». На його думку, між звітами в Києві та реальністю в регіонах існує величезна прірва.
«Поки в Києві реформу малюють як безхмарний шлях до Європи, у громадах батьки та педагоги готуються до справжньої «освітньої евакуації», — зазначає Козлов.
Очільник вінницького ліцею окреслив кілька серйозних ризиків, які, на його думку, не враховує Міністерство освіти.
По-перше, це логістика і безпека: чи готові батьки щодня відпускати дітей за 30–40 кілометрів поганими дорогами під час повітряних тривог? Поки що обіцяні пансіони та шкільні автобуси існують лише на папері, а відповідальність за безпеку дитини в дорозі під час можливих обстрілів фактично лягає на батьків.
По-друге, освітня нерівність: через обмежену кількість ліцеїв у містах вступ до 10 класу може перетворитися на своєрідну «гонку гаманців», де вирішальну роль відіграють репетитори, а якісна освіта ризикує стати привілеєм.
По-третє, доля вчителів: школи, які реорганізують у гімназії до 9 класу, втрачають кадри, адже досвідчені педагоги змушені або шукати іншу роботу, або фактично втрачати кваліфікацію після років підготовки учнів до вступу.
«МОН продовжує будувати другий поверх будівлі, коли фундамент — дороги, гуртожитки та фінансовий ресурс громад — навіть не закладено», — резюмував Олександр Козлов.
Міністр Оксен Лісовий запевнив, що Міністерство освіти працює з Мінфіном і партнерами, щоб вирішувати питання підвезення та інфраструктури в конструктивному форматі. Однак заклики освітян, як-от Олександра Козлова, свідчать про потребу в чесному діалозі, а не лише в статистичних звітах.
Реформа профільної школи — це не лише зміна вивісок на закладах освіти. Це виклик для 2,5 мільйона учнів. І головне питання залишається відкритим: чи стане нова система ліфтом до успіху, чи паперовим досягненням, що розіб’ється об реальність воєнного часу?
