Як відомо, 9 липня 2025 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив історичне рішення у справі «Україна та Нідерланди проти росії», визнавши російську федерацію винною у масштабних і системних порушеннях прав людини на тимчасово окупованих територіях України, а також відповідальною за збиття пасажирського літака рейсу MH17. Це одне з наймасштабніших міждержавних проваджень в історії ЄСПЛ, яке об’єднало чотири заяви, подані Україною і Нідерландами у 2014–2022 роках. У процесі взяли участь 26 країн і низка міжнародних організацій, які виступили третіми сторонами.
Що встановив ЄСПЛ
Суд підтвердив, що з 11 травня 2014 року до 16 вересня 2022 року росія здійснювала ефективний контроль над частинами Донецької і Луганської областей, а відтак несе відповідальність за численні порушення Європейської конвенції з прав людини. Йдеться про умисні вбивства цивільних осіб і військовополонених, тортури, зґвалтування, примусову працю, позасудові страти, масові депортації, викрадення дітей, переслідування релігійних громад (крім української православної церкви московського патріархату), знищення приватної власності, придушення української мови та культури, а також про блокування доступу до правосуддя і міжнародних розслідувань.
Збиття рейсу MH17 — відповідальність рф
ЄСПЛ підтвердив, що пасажирський Boeing-777, який виконував рейс MH17 з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий зенітно-ракетним комплексом «Бук», доставленим з території росії. Загинули всі 298 людей на борту. Суд визнав рф відповідальною не лише за саму катастрофу, а й за нелюдське ставлення до родичів жертв — зокрема, через зволікання з розслідуванням, відсутність доступу до тіл загиблих і надання неправдивої інформації. Це є порушенням статей 2, 3 і 13 Європейської конвенції з прав людини.
Росія — системний порушник міжнародного права
ЄСПЛ констатував, що дії росії не були хаотичними чи поодинокими — навпаки, вони здійснювались у межах скоординованої державної політики, яку підтримували на найвищому рівні. Суд підкреслив, що жоден інший збройний конфлікт після Другої світової війни не супроводжувався такими масштабними та системними порушеннями міжнародного правопорядку з боку держави-учасниці.
Які наслідки для росії
Попри те, що росію виключили з Ради Європи у березні 2022 року, вона залишається юридично відповідальною за всі порушення, вчинені до 16 вересня того ж року — дати втрати чинності її членства в Європейській конвенції з прав людини. ЄСПЛ постановив, що рф повинна негайно звільнити всіх незаконно утримуваних осіб, сприяти створенню міжнародного механізму для ідентифікації та повернення депортованих українських дітей, а також забезпечити їх возз’єднання з родинами або законними опікунами. Хоча речник Кремля Дмитро Пєсков уже заявив, що Москва не визнає рішень ЄСПЛ за позовами України та Нідерландів і вважає їх «нікчемними», згідно з нормами міжнародного права такі зобов’язання залишаються чинними. Рішення також відкриває шлях до конфіскації російських активів у межах компенсаційного механізму, який нині формується.
Значення для України та світу
Це рішення стало визначною юридичною перемогою для України. Воно не тільки підтвердило юридичну відповідальність рф, а й зафіксувало ключові факти, що свідчать про геноцидну політику щодо українського народу. Це рішення посилює позиції Києва в межах майбутнього міжнародного трибуналу та надає міжнародній спільноті чіткі докази, що не дозволяють толерувати російські злочини. Експерти з міжнародного права підкреслюють: навіть якщо рішення поки не буде виконане, його цінність полягає у встановленні юрисдикції суду під час активної фази бойових дій, що підтверджує безпосередню причетність рф до злочинів на Донбасі. А участь 26 держав і одностайне рішення суду — це потужний сигнал: світ не пробачить масові порушення прав людини. Рішення суду важливе для майбутнього, адже фіксує історичну правду і може стати основою для притягнення до відповідальності в майбутньому.
Що далі?
ЄСПЛ ще має винести окреме рішення щодо компенсацій. Водночас Україна спільно з міжнародними партнерами працює над створенням спеціального трибуналу за злочин агресії та механізму відшкодування завданих збитків. Судовий прецедент, створений цією справою, вже впливає на інші міжнародні процеси, санкції та політичні рішення. Це підтверджує: міжнародна спільнота не готова миритися зі злочинами, вчиненими під прикриттям «суверенітету».
