Мільярдні пільги для мільярдерів під час війни: як за це голосували нардепи від Вінниччини

Поки українська армія рахує кожен снаряд, а уряд благає про чергові транші у міжнародних партнерів, Верховна Рада зробила «жест доброї волі» — але не для фронту, а для великого бізнесу. Провладна більшість із партії «Слуга народу» у тандемі з колишніми депутатами проросійської, нині забороненої партії «Опозиційна платформа – за життя», які тепер поховалися у різних парламентських групах, ухвалила у першому читанні два законопроєкти — №13414 («Про внесення змін до пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки») і №13415 («Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки»).

Їхня суть до болю проста — створити спеціальний режим податкових і митних пільг для «інвесторів», тобто представників великого бізнесу, строком до 2036 року. У розпал війни, при хронічному дефіциті бюджету й недофінансуванні оборони, парламент вирішив розщедритися — але не для захисників країни, а для тих, хто і без того почувається цілком комфортно в умовах «воєнної економіки».

У перекладі з бюрократичної на зрозумілу мову це означає: звільнення від податків, мита й ПДВ, а також компенсації через податки — і все це коштом державного бюджету, який уже тріщить по швах. За оцінками експертів, масштаб цих «стимулів» може сягнути одного мільярда доларів. Мільярда — у розпал війни, коли армії бракує близько 300 мільярдів гривень лише на зарплати, а частину європейської допомоги в межах програми Ukraine Facility — понад 200 мільйонів євро — вже відкладено через провал реформ чинною владою та її парламентською більшістю..

Співавторами обох законопроєктів стала велика група депутатів на чолі з головою парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим — головним архітектором фіскальної політики нинішньої влади. Саме він є автором або співініціатором більшості законодавчих ініціатив, спрямованих на посилення податкового тиску на громадян. Недарма в суспільстві Гетманцева вже давно називають «людиною, яка прагне залізти в кишеню кожному українцю».

Цього разу компанію Гетманцеву та його однодумцям склали троє депутатів із Вінниччини, тісно пов’язаних із великим бізнесом. Це Лариса Білозір і Микола Кучер — давні соратники та лобісти аграрного магната Юрія Косюка, власника «Миронівського хлібопродукту», одного з головних бенефіціарів державних дотацій та податкових пільг в агросекторі. Обоє виступили співавторами законопроєктів №13414 і №13415.

До них приєднався ще один вінницький мажоритарник — «шоколадний барон» Геннадій Вацак, власник однойменної кондитерської корпорації, який долучився до авторського складу законопроєкту №13414.

Ця вінницька трійця символічно уособлює сталий союз бізнесу та політики — союз, що перетворює парламент на майданчик для ухвалення вигідних рішень під благозвучним гаслом «економічного стимулювання».

Законопроєкти передбачають, що великі компанії, які вклалися в «розвиток промисловості», можуть отримати компенсації через податки. Усе під гаслом «підтримки інвестицій» і «розвитку виробництва».

Але за лаштунками красивих слів — реальність: чергова версія «інвестиційних нянь», «індустріальних парків» і «Дія City», які мали би притягнути мільярди, але досі не витягнули й копійки. Тепер до цього зоопарку пільг додається ще один експеримент — на тлі війни, боргів і падіння економіки.

Урядовці та депутати переконують, що ухвалені закони нібито допоможуть створити нові робочі місця. Та досвід минулих років говорить зовсім інше: бізнес, який отримує податкові пільги, рідко ділиться прибутками з державою. Справжніх інвесторів приваблює не розмах чиновницьких декларацій і не тимчасові «пільгові режими», які завтра можуть скасувати,— а стабільна економіка, незалежні суди й гарантії захисту власності. Усього цього в Україні, на жаль, досі немає — як через війну, так і через хронічне небажання влади проводити справжні реформи.

Міжнародні партнери, без допомоги яких український бюджет уже не виживе, виступили категорично проти таких ініціатив. МВФ та представники ЄС попередили: будь-які неконтрольовані податкові пільги — це удар по прозорості фінансів і ризик зриву співпраці з донорами. Але хто ж їх слухав?

Влада зробила вигляд, що нічого не сталося. За обидва законопроєкти натиснули зелену кнопку 245 депутатів. Проти — лише меншість, яка нагадувала про дефіцит оборонного бюджету та нестачу коштів на потреби армії. Ті самі обранці, що ще вчора волали «всі ресурси — на ЗСУ!», сьогодні з натхненням роздають подарунки корпораціям.

Тобто держава дедалі більше перетворюється на приватний гаманець для своїх. І байдуже, що країна воює, що щодня гинуть люди, що фронт чекає броні, дронів і зарплат. У Києві натискають зелені кнопки й ухвалюють «інвестиційні» закони, від яких виграють не оборонці, а обрані.

Законопроєкти №13414 і №13415 — це не просто технічні зміни до Податкового кодексу. Це політичний маніфест влади. Маніфест байдужості. Бо замість чесної розмови про бюджет, реформи й справедливість, країна отримує черговий механізм перекачування грошей — з кишень усіх до кишень небагатьох. І, схоже, у парламенті вирішили довести це на практиці.

Як за проекти Законів №13414 («Про внесення змін до пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки») і №13415 («Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки») голосували депутати Верховної Ради від Вінниччини: