Після вчорашніх гучних обшуків НАБУ та САП Україна опинилася в епіцентрі одного з найрезонансніших корупційних скандалів останніх років. Як колись жартівливо зауважував митець Лесь Подерв’янський: «Ітогі подвєдьом» — тобто спробуємо окреслити підсумки. І ці підсумки вже шокують: роками, і навіть під час повномасштабної війни, діяла злочинна організація, яка витончено вибудовувала мережі впливу на стратегічний сектор енергетики, зокрема на НАЕК «Енергоатом».
Це лише перші «ітогі», адже у справі фігурують як чинні, так і колишні топ-посадовці, бізнес-партнер президента, а сума збитків, за оцінками слідства, може сягати астрономічних 100 мільйонів доларів. Але ця історія — не просто про гроші, що зникли в «чорній дірі» схем і відкатів. Вона про державну зраду, витік інформації на найвищому рівні та політичні потрясіння, здатні похитнути міцність держави сильніше, ніж ракетні удари критичної інфраструктури кремлівського маніяка путіна.
Анатомія схеми: «пральня» Деркача, «Шугармени» та «Карлсони»
Центром фінансових махінацій, за версією слідства, слугував непримітний офіс у серці Києва, що належав родині екснардепа Андрія Деркача. Після втечі до РФ він став російським сенатором. Тут, у так званій «пральні», велася «чорна бухгалтерія» та легалізувалися кошти, отримані як відкат — 10–15 % від контрактів на закупівлі для «Енергоатому».
З оприлюднених НАБУ записів розмов, зроблених під час негласних розшукових дій, а також завдяки інсайдам щодо учасників схеми, вимальовується ціла ієрархія злочинної організації з власним сленгом і правилами. Організацію контролював «впливовий український бізнесмен», якого учасники схеми називали «Карлсон» — за даними кількох опозиційних нардепів, йдеться про бізнесмена Тимура Міндіча, співвласника студії «Квартал 95» і бізнес-партнера президента Зеленського.
За легалізацію коштів відповідав бізнесмен на прізвисько «Шугармен». Деякі джерела пов’язують його з Михайлом Цукерманом або одним із братів Цукерманів — Михайлом і Олександром, які, як повідомляється, «вели фінансову частину» у Міндіча та терміново виїхали з України перед обшуками. Ключову роль «головного бухгалтера» виконував «Рьошик» (Ігор Фурсенко), який контролював облік коштів і складання так званої «чорної бухгалтерії». Колишнього міністра енергетики Германа Галущенка у цих колах називали «Професор».
Масштаби операцій вражають: готівку виносили коробками та навіть поліетиленовими пакетами. На одному із записів «Рьошик» скаржиться «Шугармену», що нести 1,6 мільйона доларів готівкою — «таке собі задоволення». Слідство встановило, що гроші відмивали через мережу компаній-нерезидентів в Австрії, Північній Америці та навіть Африці. Особливий резонанс викликав факт, що вилучені під час обшуків доларові «брикети» зберігалися у заводській упаковці американських банків, що, за словами експертів, може свідчити про їхнє нещодавнє надходження зі США та привернути увагу американських правоохоронних органів.
За інформацією нардепа Ярослава Железняка, організація діяла за такою схемою:
- Керівник організації («Карлсон»): Тимур Міндіч, співвласник студії «Квартал 95» і, за даними ЗМІ, «тіньовий куратор» енергетичної галузі. Він залишив Україну за кілька годин до початку обшуків.
- Головний виконавець («Рокет»): Ігор Миронюк, колишній заступник голови Фонду держмайна, пізніше радник міністра енергетики. Контролював кадрові рішення, закупівлі та фінансові потоки.
- Силовий блок («Тенор»): Дмитро Басов, колишній співробітник прокуратури, виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки «Енергоатому». Відповідав за підтримку «порядку» та тиск на незгодних.
- Член НКРЕКП: Сергій Пушкар, який у 2022–2025 рр. обіймав посаду виконавчого директора з правового забезпечення АТ «НАЕК «Енергоатом». 3 вересня 2025 р. призначений членом НКРЕКП.
- Політичне прикриття («Професор»): Герман Галущенко, міністр енергетики, нині — міністр юстиції. До схеми були залучені щонайменше четверо працівників «бек-офісу», які займалися легалізацією отриманих коштів.
- Головний щодо відмивання грошей: Айвар Омсон, громадянин Сейшельських Островів, який обслуговував бізнес Коломойського, Фірташа, Рабіновича та батька російського криміналу Семена Магілевіча.
Брати Михайло та Олександр Цукерман були залучені до фінансового блоку організації. За словами Железняка, вони — близькі друзі родичів Тимура та Леоніда Міндіча.
Велика втеча та «кріт» у САП
Кульмінацією операції НАБУ мали стати обшуки у ключових фігурантів, однак за кілька годин до їх проведення головний підозрюваний, Тимур Міндіч встиг покинути Україну. Це спровокувало шквал звинувачень у зливі інформації зсередини правоохоронної системи.
Під прицілом розслідування журналістів опинився перший заступник керівника САП Андрій Синюк. Журналісти зафіксували його регулярні зустрічі з адвокатом Олексієм Менівим, якого, у свою чергу, неодноразово бачили біля будинку Міндіча. Джерела ЗМІ у правоохоронних органах повідомили, що Синюк мав доступ до матеріалів справи, і після певного моменту фігуранти почали змінювати поведінку.
Сам Синюк заперечив будь-який витік інформації, заявивши, що з Менівим його пов’язують виключно «товариські відносини» ще з часів навчання, а в будинку Міндіча той орендує квартиру для колишньої дружини. Тим не менш, керівник САП Олександр Клименко розпочав службову перевірку щодо можливого розголошення даних досудового розслідування.
Політичний нокдаун: міністри під вогнем та вимога відставки уряду
Скандал миттєво перейшов у політичну площину. Нардеп від фракції «Голос» Ярослав Железняк зареєстрував у Верховній Раді постанови про звільнення міністерки енергетики Світлани Гринчук та міністра юстиції, а раніше очільника Міненерго, Германа Галущенка. За даними слідства, їхні голоси також фігурують на записах НАБУ.
Світлана Гринчук на екстреній пресконференції заявила про «нульову толерантність до корупції», запевнивши, що не знала про існування схеми. Вона також відхрестилася від одного з фігурантів, Ігоря Миронюка, зазначивши, що він ніколи не був її радником.
Реакція влади була стриманою, але показовою. В Офісі президента заявили, що «має бути невідворотність покарання», що викликало саркастичну реакцію відомого журналіста-розслідувача =Михайла Ткача: «Вночі вивезти Міндіча за кілька годин до обшуків, щоб вдень сказати, що Офіс президента виступає за ‘невідворотність покарання’ — це те саме, що вбити лисицю заради коміра, а вже за кілька годин вступити у Greenpeace у цьому комірі».
Партія «Європейська Солідарність» виступила з різкою заявою, вимагаючи негайної відставки всього Кабінету Міністрів: «Країна нарешті побачила, що означає вислів ‘гроші на крові’. Коли мільйони українців сиділи без світла, у тилу працювала інша ‘батарея’ — та, що заряджала кишені обраних».
Війна систем?
На тлі розслідування в антикорупційних колах поширюються інсайди про можливу атаку на НАБУ та САП у відповідь. Джерела у відомствах повідомляють про ризики підготовки підозри самому очільнику САП Олександру Клименку, що може паралізувати роботу антикорупційної вертикалі та загальмувати ключові справи.
Ситуація ускладнюється тим, що, за словами детектива НАБУ Олександра Абакумова, низку ключових доказів у справі зібрав детектив Руслан Магамедрасулов, який наразі сам перебуває в СІЗО за підозрою, висунутою СБУ.
Справа «Мідас» перестала бути просто антикорупційним розслідуванням. Вона оголила глибокі проблеми в системі державного управління, поставила під сумнів ефективність контролю за стратегічними підприємствами та вкотре продемонструвала наявність «недоторканних» осіб. Суспільство та міжнародні партнери уважно стежать, чи зможе українська правоохоронна система довести цю справу до логічного завершення та чи вистачить політичної волі для реального очищення влади.
