Як Вінницька мерія ввела в оману громадськість щодо звільнення очільника кардіоцентру Ігоря Данильчука

24 березня 2025 року Вінницька міська рада влаштувала справжнє шоу одного актора. З гучними заявами про «негайне звільнення» директора кардіоцентру Ігоря Данильчука через скандал із вимаганням грошей у пацієнтів. Цілий директор департаменту охорони здоров’я міськради Олександр Шиш, вискочивши на медійну арену із залізобетонним лицем, мов чортик із шухлядки, суворо заявив, що після перевірки, яку нібито ініціював особисто міський голова Вінниці, винні будуть суворо покарані. У його заяві, яку активно поширили підконтрольні міськраді ЗМІ та соцмережі, йшлося про жорстку реакцію на «неприпустиму ситуацію» та звільнення не лише Данильчука, а й інших посадовців. Проте реальність, як завжди, виявилася іншою.

Напередодні Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ), образно кажучи, вдарило кулаком по столу, вимагаючи від міськради вжити заходів щодо керівництва «Вінницького регіонального клінічного лікувально-діагностичного центру серцево-судинної патології». Після масових обурень, викликаних публікацією фактів про те, як у закладі вимагали гроші з пацієнтів за лікування, а родичів змушували бігати по аптеках за ліками, перевірка МОЗ лише підлила масла у вогонь: безкоштовні медикаменти в лікарні були, але до хворих чомусь не доходили.

Тільки замість обіцяного «жорсткого реагування» Вінницька міськрада влаштувала Ігорю Данильчуку тепле прощання «за угодою сторін» (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). Розпорядження, підписане секретарем міськради Павлом Яблонським і тихенько оприлюднене на офіційному сайті міськради, свідчить: 24 березня Данильчук написав заяву за власним бажанням, і його відпустили з миром. Жодних дисциплінарних санкцій — просто «до побачення», з ніжним рукостисканням та прощальними поцілунками.

Що ж це було? Гучні заяви про «негайне звільнення» виявилися лише порожніми обіцянками, спрямованими на те, щоб заспокоїти МОЗ і відволікти обурених вінничан? Граючи у «рішучих борців із корупцією», насправді просто прикрили свого протеже? Виходить, людям знову підсунули чергову порцію окозамилювання? Тому запитання, яке «Ми Вінничани» винесли у заголовок, описуючи ситуацію в кардіоцентрі, стає ще більш актуальним – чи міг директор вінницького кардіоцентру самочинно вимагати шалені гроші з пацієнтів?