Український борець із Запоріжжя Парвіз Насібов став срібним призером Олімпіади-2024 (греко-римська боротьба; вага до 67 кг), а киянин і діючий депутат Верховної Ради Жан Беленюк виборов бронзову нагороду (греко-римська боротьба; вага до 87 кг). Харків’янин Семен Новіков у греко-римській боротьбі, вага до 87 кг, здобуває олімпійське «золото»… Щоправда, не для України, а для Болгарії…
У фіналі Парвіз Насібов, на жаль, програв супернику з Ірану з рахунком 5:6. Але приніс Україні ще одне «срібло» Олімпійських ігор-2024. Після трьох поспіль перемог на старті турнірної сітки Парвізу випало поборотися за першу сходинку п’єдесталу із Саїдом Есмаілі, іранським чемпіоном Азії-2024.
Напередодні фіналу Насібов пройшов медицинську процедуру на оці, яке пошкодив у півфінальному поєдинку з лідером світового рейтингу, азербайджанцем Хасратом Джафаровим, тому виходив змагатися із захисною пов’язкою.
Для Парвіза Насібова «срібло» – це друга олімпійська медаль, на Олімпіаді в Токіо у 2020 р. він також здобув «срібло».
Депутат Верховної Ради від «Слуги народу» Жан Беленюк переміг поляка Аркадіуша Кулинича з рахунком 3:1. Після матчу Жан зняв борцівки – це означає, що він завершує спортивну кар’єру.
На шляху до нагороди Беленюк здобув впевнені перемоги над китайцем Цянь Хайтао та казахстанцем Нурсултаном Турсиновим, а в півфіналі поступився 22-річному представнику Ірану Алірезу Мохмадіпіані.
Іранського «кривдника» Жана Беленюка переміг щойно новоспечений «болгарин» Семен Новіков, який насправді українець і харків’янин. Переміг з рахунком 7:0.
За правилами на Олімпійських іграх в греко-римській боротьбі представляє країну лише один спортсмен – перший номер збірної. Харків’янин Семен Новіков роками домагався визначити у очному поєдинку між ним і Жаном Беленюком хто повинен мати право представляти Україну.
Жан Беленюк, з усієї поваги до його минулих титулів і заслуг, як спортсмен вже не молодий. Йому вже 33. Це дуже солідний вік у спорті. Він і сам це, очевидно, вже відчував, бо ще перед Олімпіадою-2024 оголосив, що після Ігор завершить спортивну кар’єру.
А от іранець, якому Беленюк програв дорогу до «золота», – молодий, йому 22 роки. Це інша енергія, інший напір.
Семену Новікову – 26. Але при цьому він досвідчений спортсмен, який приніс Україні титул чемпіона Європи.
Тому не дивно, що Новіков відчував і вірив, що зможе перемогти Беленюка в чесному двобії. Але, за словами Семена, скільки він не домагався у менеджменту збірної України, функціонери та тренери лише відводили очі і мовчали. А потім без відбору і без пояснень десь «на горі» було вирішено, що Україну представлятиме на Олімпіаді заслужений Жан Беленюк.
Усі усе розуміли: Жан Беленюк – провладний депутат, хто ж із спортивних чиновників збірної захоче переступити дорогу депутату президентської партії?
Семен Новіков вважав, що його «турнули несправедливо», через що плюнув і став виступати за Болгарію. Де і довів, що був правий. Жан Беленюк має третє місце, Семен Новіков – перше, він приніс Болгарії її першу і єдину золоту медаль, а Україна втратила свою четверту.
Семен Новіков, пряма мова:
«Те, що ми будемо з Жаном Беленюком у різних сітках, було зрозуміло ще три місяці тому. Я уявляв, що це може статися і мріяв, напевно… Чи засмутився я, що Жан програв у півфіналі? Ні, тому що моя зустріч була наступною після нього, і я не мав часу засмучуватися. А після того, як я потрапив у фінал, тим більше не засмучувався. Це індивідуальний вид спорту…
Я народився в Україні, я почуваюся українцем і те, що я змінив громадянство, ще не означає, що я перестав бути українцем. Моя родина живе в Україні, мої друзі зараз захищають Україну, і я допомагаю як можу. Мої рідні зараз живуть у селі під Харковом, бо в самому місті зараз небезпечно. Чому не їдуть? Їм краще там, там батьківщина і вже не той вік».
Жан Беленюк, пряма мова:
«Ось олімпійський чемпіон новоспечений – Семен Новіков. Талановитий хлопець, зараз в прекрасній формі. З України, з Харкова. Переїхав всіх опонентів, навіть угорця, якому минулого року двічі програвав достатньо суттєво. Зараз сутичка була напружена, але він виграв. Тому не знаю, як би було, якби він залишився в збірній України – могло б і цієї бронзи не бути. Якби він залишився – я б вже не продовжував свою кар’єру, але він вирішив перейти за збірну Болгарії, тому в мене з’явився шанс ще бути першим номером України. Я розумів його потенціал, розумів, що рано чи пізно вік візьме своє – в нього буде пік, а я вже буду на спаді, тому слава Богу, що хоч бронзу везу».
