Висока ціна свободи вимірюється іменами віддавших життя за Україну її синів та дочок. Наприкінці року президент Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» капітану поліції Дмитру Агат’єву (посмертно). Втім, історія подвигу цього офіцера нерозривно пов’язана з його бойовим побратимом — Віталієм Пелихом. Вони разом виконували надскладні завдання, пліч-о-пліч пройшли пекло Торецька і в один день — 7 лютого 2025 року — відійшли у вічність.
На початку лютого 2025 року група бійців батальйону поліції особливого призначення «Вінниця» поверталася після успішного виконання бойового завдання. На околицях Торецька Донецької області наші захисники знищили ворожу позицію та провели розвідку.
До точки евакуації залишалися лічені кілометри, коли автомобіль правоохоронців потрапив у засідку. Ворог атакував підступно й масовано — із застосуванням скидів із дронів та гранатометного вогню. У тій вогняній пастці важкі поранення отримали двоє офіцерів: капітан Дмитро Агат’єв і старший сержант Віталій Пелих. Попри відчайдушні зусилля медиків, серця обох воїнів зупинилися.
34-річний капітан поліції Дмитро Агат’єв, якого побратими знали за позивним «Стетхем», був взірцем офіцерської честі. Уродженець Харкова, він зростав у селі Літинка на Вінниччині. Фаховий юрист і історик, випускник Вінницького педагогічного університету, Дмитро свідомо обрав шлях правоохоронця.
Війна для нього розпочалася ще у 2014 році. Численні ротації в зону АТО/ООС загартували його характер і бойовий досвід. У 2024 році, маючи за плечима службу старшим оперуповноваженим, він добровільно долучився до спецпідрозділу «Вінниця».
У Дмитра залишилися дружина та 12-річний син. Героя поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Поруч із Дмитром у тому останньому бою був 41-річний Віталій Пелих. Родом із Гайсинщини, він 19 років свого життя присвятив службі в підрозділах поліції охорони. Його позивний — «Залізний» — якнайточніше відображав його сутність на полі бою: незламний, рішучий і вольовий.
Водночас ті, хто знав Віталія особисто, згадують його як людину з великим серцем — ініціативну, небайдужу та надійну. Вдома на захисника не дочекалися дружина та 13-річна донька. Свій останній спочинок «Залізний» воїн знайшов на малій батьківщині — його поховали 11 лютого на Алеї Слави у рідному селищі Дашів.
Обох поліцейських було відзначено ще в липні 2025 року указом президента Зеленського Дмитра Агат’єва та Віталія Пелиха було посмертно нагороджено орденами «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороди вручили родинам загиблих у листопаді.
30 грудня 2025 року подвиг капітана Агат’єва отримав найвище державне визнання — орден «Золота Зірка» Героя України. Імена двох воїнів назавжди вписані в історію боротьби за незалежність України. Дмитро та Віталій пішли з життя як герої, виконавши свій обов’язок до кінця.
Вічна пам’ять захисникам України!
