Минуло дев’ять місяців відтоді, як російська ракета пошкодила двопід’їзний восьмиквартирний будинок на вулиці Подільській у Ладижині. За цей час минули зима, весна, добігає кінця літо. Але для його мешканців час ніби зупинився. Найважчим випробуванням для людей стала вже не сама атака, а бездіяльність місцевої влади, яка за такий тривалий час так і не змогла завершити навіть найпростіші відновлювальні роботи.
Поки вісім сімей змушені жити в орендованих квартирах і готелях, їхній будинок досі стоїть із незаскленими під’їздами. У Ладижині — одній із найбагатших громад Вінниччини — чиновники на чолі з виконувачем обов’язків міського голови Олександром Коломійцем не спромоглися зробити те, що в більшості українських міст виконують за кілька днів або тижнів: встановити двері та вставити вікна.
Через це люди опинилися у замкненому колі. Багато хто отримує відмову в компенсації за державною програмою «єВідновлення», адже для цього спочатку мають бути відремонтовані місця загального користування. Поки під’їзди не приведуть до ладу, отримати державну допомогу неможливо. До того ж міська влада навіть не організувала нормальне консультування постраждалих. Частина мешканців не знає, як правильно подати заявку, а деякі досі не оформили право власності на житло, через що не можуть скористатися застосунком «Дія».
Ситуація стала настільки критичною, що втрутитися довелося керівництву області. Начальниця Вінницької ОВА Наталя Заболотна оприлюднила відео із зустрічі з постраждалими мешканцями та представниками Ладижинської громади, під час якої жорстко розкритикувала місцевих посадовців. За її словами, за дев’ять місяців двері й вікна можна було встановити «150 разів». Водночас представники міської влади так і не змогли пояснити, чому відновлення будинку затягнулося на такий тривалий термін.
Після цього Наталя Заболотна поставила Ладижинській міській раді чіткі завдання. До середи чиновники мають допомогти мешканцям оформити право власності на житло та подати заявки на участь у програмі «єВідновлення». До кінця поточного тижня необхідно завершити встановлення всіх вікон, а до кінця наступного — змонтувати нові вхідні двері в обох під’їздах. Окрім цього, посадовцям доручено вирішити й інші комунальні проблеми будинку.
За словами начальниці ОВА, виконання всіх цих доручень перебуватиме під її особистим контролем. Найімовірніше, вікна й двері тепер справді встановлять. Але ця історія продемонструвала значно більше: без публічного розголосу та втручання обласної влади мешканці могли б чекати на допомогу ще не одну зиму.
Втім, історія з пошкодженим будинком — не поодинокий випадок. Вона лише вкотре показала, як працює влада у Ладижині.
Як раніше повідомляли «Ми Вінничани», минулого року широкий суспільний резонанс викликав інший скандал. У липні 2025 року під час сесії Ладижинської міської ради військовослужбовець 59-ї окремої штурмової бригади Сергій Канівець, який втратив ногу на війні, запитав чиновників, чому міська рада протягом року так і не надала жодної допомоги його тяжкопораненому побратиму. У відповідь заступниця міського голови Людмила Бучко публічно образила військового, заявивши: «Канівець кончений».
Тоді виконувач обов’язків міського голови Олександр Коломієць не зробив своїй заступниці жодного зауваження. Лише після хвилі обурення, численних публікацій у ЗМІ та звернень військових до правоохоронців він оголосив їй догану. Однак уже невдовзі Людмила Бучко отримала грошову премію.
Згодом справа щодо притягнення Людмили Бучко до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство дійшла до суду. Але вже наприкінці вересня 2025 року Ладижинський міський суд закрив провадження, а Вінницький апеляційний суд залишив це рішення без змін. Судді послалися на помилки, допущені під час оформлення матеріалів поліцією, неточності в документах та недостатність доказів, хоча відеозапис конфлікту був долучений до справи.
Водночас сама Людмила Бучко через свого адвоката заявляла про політичне переслідування. Натомість потерпілий військовослужбовець Сергій Канівець не міг брати участі в судових засіданнях, оскільки продовжував службу в лавах Збройних Сил України та виконував бойові завдання на Донеччині.
Щоб зрозуміти, чому подібні ситуації стають можливими, варто поглянути на те, як протягом багатьох років формувалася влада у Ладижині. Багаторічний міський голова Валерій Коломєйцев, який керував містом із 1998 року та обирався від проросійських політичних сил — Партії регіонів і «Нашого краю», — у 2022 році залишив посаду. Після цього обов’язки міського голови почав виконувати Олександр Коломієць, який також представляв партію «Наш край». Посаду його заступниці обійняла Людмила Бучко, яка свого часу була депутаткою від Партії регіонів, згодом — від «Нашого краю», а нині очолює Ладижинську міську організацію партії «Українська стратегія Гройсмана».
Фактично сьогодні Ладижином керує політична більшість, сформована з представників колишніх проросійських політичних сил та партії «Українська стратегія Гройсмана». Саме ця система, схоже, й визначає стиль роботи міської влади. У ній знаходяться кошти на високі зарплати та премії для чиновників навіть після гучних скандалів, але дев’ять місяців не вистачає ні часу, ні бажання, щоб встановити двері й вікна у будинку, пошкодженому російською ракетою.
