160 гектарів землі. Саме стільки родина відомих на Вінниччині аграріїв незаконно вивела з комунальної власності, аби отримувати гешефти. Нещодавно Господарський суд Вінницької області задовольнив позов прокуратури та зобов’язав повернути ці ділянки Копайгородській селищній раді. Перемога? Безумовно. Але у своєму переможному звіті прокуратура традиційно не вказала прізвища «героїв» оборудки І дарма, адже конкретні прізвища і дозволяють побачити повну картину класичного провінційного феодалізму: земельні ресурси громади роками слугували годівницею для обраних політичних пристосуванців, які останнім часом знайшли прихисток під дахом партії «Українська стратегія Гройсмана».
Як повідомила пресслужба Вінницької обласної прокуратури, Господарський суд Вінницької області задовольнив позов Жмеринської окружної прокуратури до неназваного фермерського господарства та зобов’язав повернути у комунальну власність Копайгородської селищної ради Жмеринського району п’ять земельних ділянок загальною площею понад 160 гектарів.
У прокуратурі пояснили, що у 2015 році громадянину на умовах оренди без проведення аукціону були надані ці ділянки для ведення фермерського господарства. Встановлено, що орендар вже користувався правом на безоплатне отримання землі для ведення фермерського господарства, тож повторне отримання додаткових ділянок без торгів є порушенням законодавства. Після отримання спірної землі відповідач передав її в суборенду іншому підприємству, отримуючи прибуток за рахунок громади. У прокуратурі наголосили, що після набуття рішенням суду законної сили вживатимуться заходи щодо його виконання.
Хто ж стоїть за цією схемою? В офіційному повідомленні прокуратури фігурує лише знеособлений «громадянин». Натомість, за інформацією «Ми Вінничани», йдеться про Володимира Вовка — власника та бенефіціара фермерського господарства «Подільський господар» і приватної агрофірми «Вікторія».
Володимир Вовк — син Миколи Вовка, чинного депутата Копайгородської селищної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана». Ба більше, це не пересічний депутат, а цілий голова постійної комісії з питань фінансів, бюджету та інвестицій — структури, що безпосередньо впливає на розподіл коштів громади. Вовк-молодший у 2020 році також балотувався до Копайгородської селищної ради, але депутатом не став.
Виходить парадоксальна ситуація: батько контролює бюджет і фінанси громади, а син у той час незаконно користується землею тієї ж громади, отримуючи прибутки в обхід закону.
У 2015 році Володимиру Вовку без проведення аукціону та на пільгових умовах передали п’ять земельних ділянок загальною площею понад 160 гектарів. Фактично йшлося про подвійну приватизацію: на той момент Вовк-молодший уже скористався правом на безоплатне отримання землі, тож повторне надання ділянок без земельних торгів прямо суперечило вимогам закону. При цьому землю одразу передали в суборенду структурам, пов’язаним із батьком — вона «кочувала» між фермерським господарством «Подільський господар» та приватною агрофірмою «Вікторія». Згодом Микола Вовк фактично передав цей аграрний бізнес своєму синові.
Зрозуміло, що земельна оборудка навряд чи могла відбутися без високого покровительства. Нитки цієї історії ведуть до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за наказами очільника цієї структури у 2015 році родина Вовків і отримала у користування понад 160 гектарів землі. На той час управління очолював Юрій Козак — давній соратник ексмера Вінниці та колишнього прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.
27 травня 2025 року Вищий антикорупційний суд визнав Козака винним у розтраті державного майна та службовому підробленні. Йдеться про незаконне відчуження у приватну власність особливо цінних земельних ділянок загальною вартістю 11,5 мільйона гривень. Суд призначив йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Наразі Козак оскаржує вирок, паралельно в судах розглядаються й інші кримінальні провадження щодо земельних махінацій за його участі. У 2020 році Юрій Козак балотувався до Вінницької обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана», однак депутатський мандат так і не отримав.
А Микола Вовк, який нині під прапором «Української стратегії Гройсмана» контролює фінанси Копайгородської селищної ради, розбудовував свою кар’єру ще з радянських часів. Після закінчення технікуму до 1985 року він протягом п’яти років працював агрономом-плодоовочівником у колгоспі «Україна» в селі Матейкова Барського району. У 1985–1990 роках переконував селян у незворотності перемоги комунізму на усій землі, обіймаючи посаду секретаря партійної організації КПРС колгоспу імені Леніна в селі Гармак, поки не став головою колгоспу імені Горького в селі Червоне. У 1998 році Вовк створив власне господарство «Колос» у Червоному, а згодом очолив власне підприємство «Вікторія» із земельним банком майже півтори тисячи гектарів. Окрім цього, Вовк є засновником ще низки аграрних структур.
У різні роки він був депутатом Барської районної ради, у 2010 році — членом «Української республіканської партії», у 2015-му — представником партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», а на виборах 2020 року став висуванцем «Української стратегії Гройсмана».
Має сина та доньку: син Володимир фактично є заступником батька в аграрному бізнесі, а приватна агрофірма «Вікторія» назване на честь доньки колишнього парторга. За свою діяльність Микола Вовк був нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, а у 2003 році Міжнародний академічний рейтинг популярності «Золота фортуна» відзначив його медаллю «Незалежність України».
