Уявіть собі одну-єдину людину на Вінниччині, без якої стали б неможливими закупівлі дронів для ЗСУ, зупинилися б мільярдні програми оборонної безпеки та виконання бюджетів обласного центру й області. Здається неймовірним? І все ж така людина існує — це заступник міського голови Владислав Скальський, який одночасно є депутатом обласної ради від «Української стратегії Гройсмана» і не просто депутатом, а головою постійної комісії з питань стратегічного розвитку, інвестицій та місцевого самоврядування. Без Скальського на Вінниччині все б просто зупинилося — саме такий висновок можна зробити з опублікованого ним річного звіту про власну діяльність. Але це ще не все — Скальський, судячи з опублікованого звіту, справжній вундеркінд: він веде місто та область шляхом нескінченних перемог без відриву від… туризму. Адже протягом минулого року він провів за кордоном понад два місяці.
«Ми орали»
Владислав Скальський через соцмережі закликав ознайомитися з його звітом про виконану роботу у 2025 році — як депутата Вінницької обласної ради та заступника Вінницького міського голови. Судячи з кількості переглядів, вінничани відгукнулися на цей заклик не надто активно. І дарма.
Хоча чиновник у анонсі зазначив, що його звіт «є спільними напрацюваннями нашої великої команди, яка має один основний пріоритет — вінничани та їхнє безпечне й комфортне життя», значна частина самого документа побудована за принципом «ми орали», коли посадовець у персональному звіті фактично приписує собі результати діяльності великих колективів, бюджетних установ та органів влади різних рівнів.
У цьому сенсі Скальський не унікальний. На початку 2026 року депутати різних рад кинулися оприлюднювати подібні звіти, в яких колективні рішення та бюджетні програми подаються як персональні досягнення.
Можливо, у випадку зі Скальським масштаби приписування заслуг виглядають особливо показово. Йдеться про передачу дронів і техніки для ЗСУ на сотні мільйонів гривень, а також про мільярдні витрати на «безпеку», «оборону» та «стійкість». Насправді ж це зведені показники обласного та місцевих бюджетів, а не результат рішень однієї людини.
Такі фінансові рішення ухвалюються колегіально — за участі обласної військової адміністрації, державних фінансових структур і органів місцевого самоврядування. Обласні програми й конкурси реалізуються за бюджетні кошти та відповідно до рішень ради. Роль голови комісії в цьому процесі важлива, але радше процедурна, ніж особиста чи визначальна.
У підсумку звіт Скальського створює враження, що депутат одноосібно забезпечував закупівлі, формував бюджетні пріоритети та запускав програми. Водночас реальна роль ОВА, депутатського корпусу, профільних департаментів і громад або зведена до мінімуму, або взагалі не згадується.
У цьому урочистому ритуальному та традиційному для чиновників бла-бла-бла привертає увагу хіба що спосіб його подачі. Документ оприлюднено в інтернеті у форматі PDF, однак метадані файлу свідчать, що його автором є не Владислав Скальський, а особа на ім’я Марина.
З огляду на оформлення та назву шаблону презентації, ймовірно, йдеться про співробітницю апарату мерії, яка технічно готує подібні звіти для різних посадовців.
Сам по собі цей факт не є порушенням. Водночас він добре показує загальну логіку документа: це не особистий звіт депутата в класичному розумінні, а типовий презентаційний продукт. Його мета — створити враження максимальної активності та ефективності, навіть у тих питаннях, де насправді йдеться про колективну роботу.
ВІП-турист?
Втім, звіт Скальського вирізняється з-поміж інших подібних прикладів самопіару з іншої причини: він більше нагадує презентацію мандрівника та церемоніймейстера, ніж звіт депутата про реальну роботу для громади. Найбільший його розділ присвячений закордонним відрядженням і рясніє фотографіями з європейських столиць та далеких країн.
Упродовж року Скальський узяв участь у дванадцяти міжнародних заходах, однак до звіту потрапили не всі його поїздки. Зокрема, не згадується візит до Вашингтону у лютому 2025 року для участі у заходах «Українського тижня», організованого громадськими та релігійними структурами зі США й України.
У документі зазначено поїздки до Великобританії, Тайваню, Франції, Бельгії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Швейцарії та Польщі. З урахуванням воєнних обмежень на пересування навіть коротке відрядження до країн ЄС триває щонайменше чотири дні, а поїздки до Великобританії чи Тайваню — близько тижня. У підсумку депутат провів за кордоном не менше шістдесяти днів, тобто понад два місяці робочого часу.
При цьому Скальський, нагадаємо, обіймає посаду заступника міського голови Вінниці та є депутатом Вінницької обласної ради, очолюючи постійну комісію з контрольними функціями. Виникає логічне питання: коли він встигає виконувати свої посадові обов’язки?
Водночас опис «досягнень» від міжнародних вояжів чиновника здебільшого абстрактний: «поглибили співпрацю», «ідентифіковано як джерело практик», «підписано меморандум про повагу». Єдиний вказаний реальний результат — допомога від Тайваню. Але його важко віднести до особистих здобутків Скальського. Здебільшого такі досягнення є наслідком роботи дипломатичних структур і державних програм, тоді як роль чиновників місцевого самоврядування у таких процесах носить переважно представницький характер.
