Гранітний монумент, що пережив більшовицьку окупацію, «заслання» у село та тріумфальне повернення, відтепер під захистом держави. Міністерство культури та інформаційної політики України ухвалило важливе рішення для збереження історичного обличчя Вінниці. Пам’ятник Магдебурзькому праву, розташований у сквері на вулиці Миколи Оводова, внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Про це йдеться у наказі, який 12 лютого підписала віце-прем’єр-міністр з гуманітарної політики України – міністр культури України Тетяна Бережна.
Семиметрова гранітна колона, що символізує міське самоврядування, офіційно отримала статус пам’ятки культурної спадщини місцевого значення.
Цей монумент — один із найстаріших у місті, його історія налічує понад сто років. Витончена колона з полірованого граніту, увінчана капітеллю та символічною «кулею-яблуком», була виготовлена на початку ХХ століття. Її створили у Гнівані майстри підприємства Франца Ярошинського — вінничанина польського походження та власника відомих у Європі гранітних кар’єрів.
Втім, доля пам’ятки виявилася непростою. У 1921 році, коли Україна опинилася під владою більшовицької росії, нові господарі вирішили використати витвір мистецтва у власних цілях. Колону встановили у середмісті (на території сучасної Європейської площі), присвятивши її «борцям за владу рад». Там вона простояла понад півстоліття.
У 1974 році, під час масштабної реконструкції центру міста та створення Меморіалу Слави, радянська влада вирішила позбутися колони. Її демонтували та вивезли до села Павлівка Калинівського району, де вона простояла у забутті десятиліттями.
Історична справедливість була відновлена лише у 2016–2017 роках. Завдяки зусиллям комунальних служб, «Центру історії Вінниці» та активістів Вінницького історичного товариства пам’ятку повернули до обласного центру. Сьогодні колона височіє в історичному серці міста, неподалік від місця, де у XVIII столітті проходила межа Вінниці (район, який старожили називали Заваллям).
Під час встановлення на новій локації сквер на вулиці Миколи Оводова було реконструйовано, і тепер це затишне місце нагадує вінничанам про їхнє європейське коріння.
Надання охоронного статусу — це не лише про архітектуру, а й про історичну пам’ять. Самоврядування за Магдебурзьким правом було запроваджено у Вінниці ще 1640 року. Цей факт яскраво ілюструє цивілізаційний розрив між Україною та її східним сусідом того часу.
Поки українські міста обирали магістрат і жили за європейськими правовими нормами, у Московії відбувалися діаметрально протилежні процеси. На троні з 1613 року перебував перший цар із династії Романових — Михайло, який концентрував абсолютну владу в руках монарха та бояр. У той час, коли вінничани користувалися правами вільного міста, у Московії посилювалося кріпацтво: селян обмежували у пересуванні та законодавчо закріплювали їхню залежність від поміщиків.
Як зазначають історики, повернута колона символізує одвічне прагнення громади самостійно вирішувати долю свого міста та єднатися заради розвитку у колі європейських держав.
Магдебурзьке право — одна з найпоширеніших систем міського самоврядування в Центральній Європі в часи Середньовіччя. Система виникла в німецькому місті Магдебург і згодом поширилася на території Польщі, Литви та України. Основні привілеї міст включали самоврядування — місто мало власний виборний орган, магістрат (міську раду), і громада самостійно обирала війта, бурмистрів та радників; судову незалежність — право гарантувало створення власного суду для розгляду цивільних та кримінальних справ, що дозволяло містянам уникати суду феодалів і залежати лише від закону; економічну свободу — місто отримувало право на вільну торгівлю, збір податків до міської скарбниці, організацію ремісничих цехів і встановлення власних правил регулювання ринку. Сферичне навершя («куля-яблуко») на вінницькій колоні є характерним символом для пам’ятників Магдебурзькому праву в різних країнах Європи, уособлюючи цілісність та владу закону.
