Ракова пухлина Подільського онкоцентру: чи є шанс на лікування?

В умовах триваючої медичної реформи, яку супроводжують гучні переможні реляції, регіональний центр лікування онкохворих у Вінниці мав би давно стати взірцем прозорості та ефективності. Натомість медзаклад не має коштів на життєво необхідні препарати, тоді як його керівництво отримує сотні тисяч «мотиваційних» виплат. Дев’ятимісячна зарплата прессекретарки перевищує суму, виділену на порятунок усіх хворих області. І це не вигаданий сюжет телесеріалу для привернення уваги масового глядача — це реалії нашого життя.

Подільський регіональний центр онкології у Вінниці — показовий приклад глибокої системної хвороби української медицини. І ця хвороба, на жаль, досі виглядає як невиліковна. Комунальне некомерційне підприємство, підпорядковане обласній раді, після гучно анонсованого впровадження фінансування через Національну службу здоров’я України мало б давно стати прикладом медичного закладу. Та насправді онкоцентр залишається установою, де немає коштів на життєво необхідні ліки для пацієнтів, але знаходяться сотні тисяч на сумнівні «мотиваційні» виплати керівництву.

У жовтні 2025 року обласному керівництву знову довелося звертатися до своєї постійної «дійної корови» — до Вінницької міської ради, яка традиційно рятує обласні комунальні підприємства, коли ті потрапляють у фінансові скрути. Особливо — ті, де постійно виникають питання щодо прозорості витрат. На щастя, у міськраді засідають однопартійці голови облради В’ячеслава Соколового по «стратегії Гройсмана», які ніколи не відмовляють своїм.

І міськвиконком швиденько ухвалив проєкт рішення міської ради про передачу субвенції з бюджету Вінницької громади до обласного бюджету — 800 000 гривень для Подільського онкоцентру. Кошти призначені на закупівлю життєво необхідного препарату «Пембролізумаб» — ліків, що застосовуються в таргетній терапії онкохворих і без яких багато пацієнтів фактично приречені.

Проєкти рішень, підготовлені виконкомом, сесія міської ради, як відомо, ухвалює автоматично — без будь-яких дискусій чи обговорень. У підсумку, як завжди, фінансові дірки обласної «комуналки» доводиться латати коштом вінницьких платників податків, цього разу — дірки в системі охорони здоров’я.

На цьому тлі цікаво, чи знає голова облради В’ячеслав Соколовий, що лише за дев’ять місяців поточного року на зарплату прессекретарки Подільського онкоцентру, сенс діяльності якої для громадськості та медичного персоналу залишається загадкою, витрачено 1 162 048 гривень — тобто більше, ніж міськрада виділила на закупівлю життєво важливого препарату. Ба більше, дев’ятимісячне утримання прессекретарки перевищує річний заробіток самого Соколового за минулий рік.

«Ми Вінничани» отримали відомості про зарплати та премії директора онкоцентру Сергія Перегончука та його найближчого оточення — суми, відверто кажучи, вражають. Така «мотивація» виглядає особливо цинічно, коли лікарі відділень скаржаться на низькі оклади порівняно з приватними клініками, а середній медперсонал змушений працювати понаднормово без будь-яких додаткових компенсацій.

До слова, у даному медичному закладі заробітна плата лікаря-хірурга становить 25 000–30 000 гривень, заробітна плата медичної сестри — 18 000–20 000 гривень, а санітарки — 8 000–12 000 гривень.

Корупція в системі охорони здоров’я залишається однією з найболючіших проблем сучасної України, створюючи серйозні виклики для лікарів і підриваючи довіру пацієнтів. Її причини давно відомі: базова платня, визначена Єдиною тарифною сіткою, не відповідає вартості життя та рівню відповідальності; премії та надбавки в медичних закладах розподіляються непрозоро, переважно серед «своїх»; а скарги пацієнтів часто ігноруються або безслідно зникають на рівні адміністрації.

Виникає логічне запитання: як побороти корупцію в онкоцентрі, на яку постійно дорікають пацієнти та їхні родичі, якщо у лікарів немає «мотивації», та ще й керівництво закладу в особі директора Сергія Перегончука ставить у пріоритет для преміювання прессекретарку та адміністрацію, а не медичний персонал, який своєю щоденною кропіткою роботою намагається подолати найстрашнішу хворобу людства?

Брак мотивації серед медичного персоналу, спричинений низькими заробітками та відсутністю прозорих механізмів фінансового стимулювання, стає живильним ґрунтом для неформальних платежів і корупційних практик. У таких умовах лікарі поступово втрачають віру в систему, а звичні «подяки» від пацієнтів перетворюються на частину налагодженої схеми поборів.

У Національній службі здоров’я України неодноразово наголошували, що мають інструменти фінансового впливу, здатні ефективно стримувати зловживання — перевірки, відкликання контрактів, коригування виплат. Та чи працює цей механізм насправді?

Ситуація у Подільському регіональному центрі онкології радше нагадує ефективне створення передумов, які спонукають медичний персонал шукати «чорні» та «сірі» джерела заробітку. Все це виглядає як ефективне створення під акомпанемент гучних гасел «тепличних» умов, що сприяють «чорним» заробіткам медичного персоналу.

У 2025 році середня заробітна плата лікаря в Україні коливається від 20 000 до 30 000 гривень, проте ця сума може суттєво відрізнятися залежно від спеціалізації, досвіду та місця роботи. Щоб показати масштаби зарплатної диспропорції, «Ми Вінничани» зібрали відкриті дані про доходи, на які можуть розраховувати медичні працівники трьох найпоширеніших посад у комунальних медзакладах Вінниці.

Побороти корупцію в медицині можливо лише тоді, коли лікар відчує пряму вигоду від чесності, а керівництво — страх перед публічністю. У Національній службі здоров’я України неодноразово наголошували: ключ до змін — прозора система мотивації. Кожен працівник має бачити, за що і скільки він отримує, — лише тоді довіра до системи оплати й контролю стане реальністю.

Корупція в медицині — це не про «злих» лікарів, а про зламану систему мотивації. Поки прозорість існуватиме лише на папері, а премії отримуватимуть лише обрані, жодна реформа не врятує медицину від саморуйнування.

Випадок Подільського онкоцентру — це лише симптом. Питання в тому, чи вистачить у суспільства та чиновників політичної волі нарешті поставити правильний діагноз і розпочати лікування.

Редакція видання «Ми Вінничани» звертається до правоохоронних органів, а також до Національної служби здоров’я України та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області з проханням вважати цю публікацію офіційною заявою щодо перевірки діяльності Подільського регіонального центру онкології на предмет можливих зловживань.