Вінницька мерія продовжує курс на так звану «оптимізацію» сільських шкіл на територіях, приєднаних до громади в результаті реформи децентралізації 2020 року. Формально процес перепрофілювання навчальних закладів має відбуватися із обов’язковим залученням громади через громадські слухання. Однак, як свідчать офіційні документи, реальна роль мешканців у цьому процесі виглядає мінімальною: проєкти рішень і нові редакції статутів шкіл затверджуються виконавчим комітетом міськради ще до того, як люди отримують можливість висловити свою позицію. Це вже стала управлінська практика Вінницької мерії, коли спершу ухвалюються ключові рішення щодо пониження ступеня закладів, а вже потім формально організовується публічне обговорення.
Згідно з пакетом документів, затверджених 11 червня 2026 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, увага мерії зосередилася одразу на чотирьох навчальних закладах у селах громади. Йдеться про ліцеї у Писарівці, Малих Крушлинцях, Вінницьких Хуторах та Гавришівці.
У всіх випадках передбачається їх перепрофілювання в гімназії, що фактично означатиме втрату старших класів. Алгоритм дій виконавчого комітету у кожному випадку ідентичний і викликає питання щодо прозорості ухвалення рішень. В один день ухвалюються одразу два взаємопов’язані рішення щодо кожного закладу: одне — про ініціювання громадського обговорення, інше — про фактичне затвердження проєкту рішення та нової редакції статуту ще до завершення цього обговорення.
Так, наприклад, одним рішенням ініціюється громадське обговорення щодо Вінницько-Хутірського ліцею, а департаментам освіти та правової політики доручається провести публічні слухання до 20 квітня 2027 року. Водночас того ж дня іншим рішенням виконавчий комітет уже схвалює проєкт рішення міської ради про перепрофілювання цього ж закладу та затверджує його статут у новій редакції.
Аналогічні «пари» рішень ухвалені і щодо інших шкіл: Писарівки (про громадське обговорення та про профілювання), Гавришівки ( про громадське обговорення та про профілювання) та Малих Крушлинців (про громадське обговорення та про профілювання).
Фактично це означає, що ще до оприлюднення оголошень про слухання, збір пропозицій і будь-якої роботи з батьками та громадами, у міських кабінетах уже підготовлені й затверджені нові статути «скорочених» закладів. За таких умов громадські слухання ризикують перетворитися на формальну процедуру — радше виконання вимог законодавства про участь громадськості, ніж реальний механізм впливу на рішення.
Показовою у цьому контексті є ситуація навколо Великокрушлинецької гімназії. Як уже повідомляли «Ми Вінничани», школу І–ІІ ступенів міська влада вирішила перетворити на заклад лише початкової освіти (1–4 класи), а учнів 5–9 класів фактично зобов’язати продовжувати навчання в інших населених пунктах. 16 вересня 2025 року у Великих Крушлинцях уже відбулися громадські слухання з цього питання. Тоді громада фактично одностайно висловила незгоду: усі присутні утрималися під час голосування, заблокувавши ініціативу.
Втім, замість врахування позиції мешканців процес було запущено повторно. Виконавчий комітет знову ухвалив рішення про схвалення проєкту перепрофілювання школи та паралельно призначив нові громадські слухання. Така практика створює враження, що процедура консультацій використовується радше як повторюваний інструмент досягнення наперед визначеного результату, ніж як реальний механізм врахування думки громади.
Офіційно «оптимізація» приміських шкіл пояснюється необхідністю приведення освітньої мережі у відповідність із законодавством та ефективного використання бюджетних коштів. Водночас підхід, за якого виконавчий комітет фактично затверджує ключові параметри реорганізації до проведення консультацій, підриває довіру до процедур місцевої демократії. У результаті батьки учнів опиняються перед фактом уже ухвалених рішень, тоді як громадські слухання ризикують виконувати лише роль формального етапу їх легітимації.
