20 березня 2026 року у Києві на 98-му році життя помер Філарет (у миру — Михайло Денисенко), колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату та одна з найвпливовіших постатей у новітній історії українського православ’я.
Про смерть ієрарха повідомив Митрополит Православної церкви України (ПЦУ) Епіфаній. Відомо, що з 9 березня Філарет перебував на госпіталізації в одній зі столичних лікарень. Стан здоров’я патріарха, якому в січні виповнилося 97 років, останнім часом залишався стабільно важким.
Життєвий шлях Михайла Денисенка відображає складну трансформацію українських державних та релігійних інституцій. Уродженець Донеччини, він зробив стрімку кар’єру в російській православній церкві (РПЦ). У 1966 році став митрополитом Київським і Галицьким, екзархом України. У 1990 році, після смерті патріарха Пімена, Філарет був одним із головних претендентів на московський патріарший престол, проте програв Олексію II.
Ця подія стала поворотним моментом. Після проголошення незалежності України Філарет очолив рух за повну незалежність української церкви від Москви. У 1992 році через ці прагнення РПЦ позбавила його сану, а пізніше — піддала анафемі. Сам Філарет ці рішення ніколи не визнавав, називаючи їх політично вмотивованими.
Протягом понад двох десятиліть (1995–2018 роки) Філарет очолював УПЦ Київського патріархату. За цей час структура виросла з невеликої групи прихильників у потужну релігійну організацію, що стала альтернативою Московському патріархату. Його діяльність мала значний вплив на формування національної ідентичності, а гасло «Єдина помісна церква» стало частиною державної стратегії.
У 2019 році за визначну роль у розбудові української духовності та боротьбу за автокефалію Філарет отримав звання Героя України.
Роль Філарета у здобутті Томосу про автокефалію у 2018 році була ключовою: він погодився на самоліквідацію УПЦ КП та зняття анафеми Вселенським патріархатом, що відкрило шлях до створення Православної церкви України.
Проте фінал його кар’єри був відзначений внутрішньоцерковним конфліктом. Отримавши титул «почесного патріарха», Філарет згодом виступив проти розпуску структур Київського патріархату та вступив у суперечку з молодим предстоятелем ПЦУ Епіфанієм. Це призвело до певного ізолювання ієрарха в останні роки життя, хоча він до останнього продовжував звершувати богослужіння у Володимирському соборі Києва.
Постать Філарета залишиться предметом дискусій істориків та богословів. Одні бачать у ньому авторитарного керівника та «людина системи», інші — безкомпромісного борця за церковну незалежність. Проте заперечувати його внесок у те, що українське православ’я зрештою отримало визнаний міжнародний статус, неможливо.
Дату та місце прощання з патріархом буде оголошено пізніше. Очікується, що поховання відбудеться на території Володимирського кафедрального собору, який протягом десятиліть був його резиденцією.
