Вандалізм на кладовищах Вінниччини: хто і навіщо руйнує могили військових?

Вінничина Суспільство

Є теми, про які говорити важко, неприємно, а подекуди й огидно. Хочеться вірити, що такі речі – поодинокі винятки, але, на жаль, вони є частиною нашої реальності. Випадки вандалізму на кладовищах, особливо над могилами українських військових, боляче вражають. Проте замовчувати їх, мабуть, теж неправильно.

П’яничка не похмелився

20 лютого 2025 року Липовецький районний суд ухвалив рішення у справі про обурливий інцидент, що стався в селі Стара Прилука Турбівської громади Вінницького району. Миколу Жебровського визнано винним в оскверненні могили українського воїна та засуджено до чотирьох років позбавлення волі. Вирок набере законної сили 22 березня, якщо не буде подано апеляції.

Ввечері 8 грудня 2024 року, 36-річний уродженець Рівненщини Микола Жебровський, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повертався додому й вирішив зайти на місцеве кладовище. Він знав, що на могилі знайомого воїна ЗСУ рідні регулярно залишають алкоголь. Однак цього разу чарки, накритої хлібом із сіллю, він не знайшов.

Роздратований, чоловік схопив гіпсову фігурку янгола, встановлену на могилі, й розбив її об землю. Далі він пошкодив фотографію загиблого воїна уламком скла. Завершуючи свою наругу, Жебровський справив природні потреби просто біля могили.

Завдяки свідкам і дактилоскопічній експертизі особу вандала швидко встановили. Вже 9 грудня поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 3 ст. 297 КК України – осквернення могили захисника України, що є тяжким злочином.

Жебровському повідомили про підозру через півтора тижня. Отримавши повістки, він спробував уникнути відповідальності й втік із села. Після оголошення у розшук його зрештою затримали й узяли під варту.

Жебровський мав сумнівну репутацію в селі: не працював, не мав сім’ї, зловживав алкоголем, часто провокував конфлікти та влаштовував бійки. Обтяжуючою обставиною стало скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

12 лютого 2025 року він уклав угоду з прокуратурою, визнавши провину та погодившись на чотирирічне ув’язнення замість можливих семи років. 20 лютого суд затвердив це рішення.

Шизофренія

У ніч на 9 серпня 2024 року на центральному кладовищі Іллінців стався ще більш жахливий акт вандалізму. Невідомий розгромив 72 могили, серед яких шість поховань українських військових, які загинули, захищаючи країну від російської агресії.

Близько першої години ночі зловмисник проник на кладовище та почав трощити все на своєму шляху – руками й ногами валив хрести, ламав надгробки, розбивав меморіальні плити, зривав флагштоки. Руйнування тривало кілька годин.

Вранці 9 серпня, одразу після звернення відвідувачів кладовища, Нацполіція Вінницької області розпочала розслідування та вже за годину встановила і затримала підозрюваного – 37-річного мешканця Іллінців Олександра Г., якого знайшли в місцевому парку.

За словами місцевих жителів, Олександр Г. давно поводився дивно – уникав людей, розмовляв сам із собою, інколи виявляв агресію. Після затримання його направили на психіатричну експертизу, яка підтвердила, що під час вчинення злочину чоловік не усвідомлював своїх дій і не міг ними керувати. 16 вересня 2024 року лікарі діагностували у нього параноїдну шизофренію (F20.0).

Слідчі зібрали низку вагомих доказів, які підтвердили його причетність до злочину. Камери спостереження зафіксували чоловіка, який ніс у руках флагштоки. Службовий собака визначив напрямок утечі. Відбитки пальців і сліди крові на надгробках збіглися з біологічними зразками підозрюваного. Його шльопанці також відповідали слідам, залишеним на місці злочину.

Враховуючи стан підозрюваного, прокуратура клопотала не про тюремне ув’язнення, а про примусову госпіталізацію. Захист намагався оскаржити це рішення, однак суд відхилив заперечення. 21 листопада 2024 року Іллінецький районний суд ухвалив рішення про примусове лікування Олександра Г. у Обласній психіатричній лікарні в селі Орлівка Рівненської області. Попри те, що він уникнув в’язниці, його дії кваліфіковані за ч. 4 ст. 297 КК України як суспільно небезпечні. Госпіталізація стала компромісом між правосуддям і гуманним ставленням до людини з тяжким психічним розладом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *