Директор Вінницького обласного українського академічного музично-драматичний театр ім. Миколи Садовського Іван Педорук емоційно звернувся до громадськості у соцмережах. За його словами, останнім часом адміністрацію театру буквально «засипають» проханнями провести у приміщенні фотосесії для випускних альбомів. Причому деякі відвідувачі, за словами керівника, навіть приїздять із районів області без попередження — просто тому, що «їм сказали, що тут можна сфотографуватися».
У результаті, як скаржиться директор, репетиції доводиться переривати, а театр ледь не перетворюється на фотосалон. Тому керівництво закладу вирішило поставити крапку в цьому питанні й офіційно оголосило: фотосесії у театрі не проводяться, адже це передусім «осередок академічного мистецтва».
Втім, якщо трохи відійти від емоцій і подивитися на досвід інших міст і країн, ситуація виглядає майже комічною. Бо у світі культурні заклади давно навчилися не боротися з інтересом публіки, а… заробляти на ньому.
Наприклад, у лондонському Shaftesbury Theatre відкрито пропонують оренду залів та інших приміщень для фотосесій, зйомок і різних подій — від модних фотосетів до телевізійних інтерв’ю. Адміністрація прямо пише, що театр із задоволенням надає сцену, фойє та навіть дах будівлі як майданчики для творчих проєктів.
І це зовсім не виняток. Багато історичних театрів і культурних просторів у Європі та США регулярно здають свої інтер’єри для фотозйомок, рекламних кампаній або приватних подій. Деякі навіть позиціонують театральну сцену як ідеальне місце для весільних або арт-фотосесій.
Інші майданчики взагалі спеціально створюють «інстаграмні» фотозони або селфі-станції у фойє, щоб відвідувачі робили світлини та поширювали їх у соцмережах — фактично перетворюючи кожного гостя на безкоштовного промоутера закладу.
Ще простіше вирішують питання у деяких театрах і концертних залах: вони здають простір в оренду для фотосесій погодинно, як це роблять тисячі майданчиків на спеціалізованих платформах для оренди творчих локацій.
Тож на цьому тлі вінницька історія виглядає майже символічною. Поки в усьому світі культурні установи намагаються перетворити інтерес публіки на додаткові доходи й рекламу, у Вінниці, схоже, вирішили боротися з ним за допомогою суворих постів у соцмережах.
Хоча, якщо подумати, випускні альбоми на фоні театральних куліс могли б стати непоганою рекламою. І, можливо, навіть принести театру кілька додаткових аншлагів — не кажучи вже про кілька зайвих тисяч гривень до бюджету. Адже, як відомо, весь світ — театр. Але, схоже, не кожен театр готовий цим скористатися.
