На початку лютого 2026 року стрічка новин вибухнула повідомленням: у Москві розстріляли генерал-лейтенанта Володимира Алексєєва. Для російської пропаганди це стало «терактом українських спецслужб», для мешканців села Голодьки на Вінниччині — «божою карою для зрадника», а для міжнародних аналітиків — черговою серією кривавих розбірок усередині Кремля. Ким насправді є Володимир Алексєєв і чому замах на нього виглядає як погано зрежисована вистава?
Ранок 6 лютого на Волоколамському шосе в Москві розпочався не з кави. Близько 08:30 генерал-лейтенант Володимир Алексєєв, перший заступник начальника ГРУ (Генштабу зс рф), виходив із квартири в елітному житловому комплексі. У під’їзді на нього чекав «кур’єр».
Замість пакунка з їжею чоловік дістав зброю. Пролунало два або три постріли. Генерал упав, стікаючи кров’ю, а нападник зник у лабіринтах московських дворів. Алексєєва госпіталізували у важкому стані з пораненнями грудної клітки.
Дивна деталь: Алексєєв повинен бути одним із найбільш охоронюваних силовиків рф. Він керує мережею кілерів по всьому світу. Як звичайний «кур’єр» зміг опинитися тет-а-тет із генералом? Це питання залишається без відповіді, наводячи на думку, що вбивці просто «звільнили коридор».
Володимир Алексєєв народився в українському селі Голодьки під Хмільником на Вінниччині. Його батьки були звичайними сільськими трударями: батько працював у колгоспі, мати — у місцевій амбулаторії.
Журналісти «Радіо Свобода» одразу після замаху відвідали його рідне село. Колишні однокласники та односельці добре пам’ятають земляка — сьогодні вже героя росії.
Однокласниця Лідія Мазур згадує Алексєєва як «тихого тімуровця»:
«Він був спокійним, добре вчився, ніколи не бився. Ми пишалися, що він став таким високим військовим… поки не почалася війна».
Найбільший шок викликає його зухвалість під час останнього приїзду на малу батьківщину у 2014 році — вже після початку російської агресії. Тоді російські війська окупували Крим і розв’язали війну на Донбасі. Алексєєв прибув на похорон матері.
Високопоставлений російський розвідник, чиї руки вже тоді були по лікті в крові, спокійно ходив українською землею, відвідував сільське кладовище та дивився в очі односельцям, чиїх синів він уже планував вбивати. Цей факт викликає чимало питань до українських правоохоронних органів.
Сьогодні хата Алексєєвих у Голодьках стоїть пусткою — там живуть далекі родичі, які ховаються від журналістів. На могилах батьків зрідка з’являються квіти від «анонімів», хоча сам генерал за ними не доглядає.
У структурі ГРУ Володимир Алексєєв посідав унікальне місце і здобув репутацію «куратора приватних армій». Саме він стояв біля витоків створення найманських структур, таких як ПВК «Вагнер» та «Редут». За даними Bellingcat, Алексєєв безпосередньо керував операцією з отруєння в Солсбері, а під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року був одним із головних планувальників та куратором так званих «добровольчих корпусів», які чинили звірства на території нашої країни.
У червні 2023 року, під час заколоту Євгена Пригожина, Алексєєв засвітився на відео поруч із ним у Ростові, намагаючись «домовитися», проте для багатьох у Кремлі його поведінка здалася надто лояльною до заколотників.
Російські спецслужби спрацювали підозріло швидко і вже за кілька днів «призначили» винних. Серед них — Любомир Корба, уродженець Тернопільщини та громадянин рф, якого ФСБ нібито екстрадувала з Дубая спеціально під цю справу; родина Васіних — 67-річний Віктор та його 44-річний син Павло, яких звинуватили в логістиці; а також Зінаїда Серебрицька, жінка, яка нібито орендувала квартиру в будинку генерала для стеження, а потім «втекла до України через Туреччину».
Всі затримані фігуранти миттєво «дали свідчення», визнавши роботу на СБУ. Проте Україна офіційно спростувала будь-яку причетність. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав це внутрішньою російською провокацією.
Кому був вигідний замах на генерала?Велика кількість закордонних аналітиків наразі висуваєтри основні версії.
Сценарій А передбачає дискредитацію перед Дональдом Трампом: замах стався в момент делікатних консультацій в ОАЕ, і Кремлю потрібно було показати адміністрації Трампа, що Україна — «держава-терорист», з якою не можна домовлятися, а смерть або імітація смерті власного генерала була прийнятною ціною для такої геополітичної гри.
Сценарій Б. Помста радикалів або «зачистку хвостів»: Алексєєв знав забагато про внутрішню кухню Кремля, про фінансування ПВК та про те, хто насправді стояв за бунтом Пригожина, і у російському Міноборони триває масштабна «чистка» генералітету, де він міг опинитися наступним у списку на утилізацію.
Сценарій В. Постановку самого Алексєєва: розуміючи, що в рф почалося «полювання на відьом», генерал міг інсценувати власний замах, щоб «піти в тінь» або отримати імунітет як «жертва терору», що пояснює відсутність реальних фото постраждалого після операції.
Історія генерала Алексєєва — це притча про манкурта, який забув свій рід. Він народився в Україні, але присвятив життя її знищенню. Він приїздив на Вінниччину в 2014 році як господар, ігноруючи кров, яка вже почала литися.
Сьогодні його рідне село Голодьки радіє новинам про постріли в Москві. Це найстрашніший вирок для будь-якої людини — коли на твоїй батьківщині твою смерть сприймають як свято.
Політично та морально генерал Алексєєв для односелців помер в той момент, коли віддав перший наказ стріляти по рідній землі.
