Багаторічна епоха Віктора Голоти в Яришівському психоневрологічному будинку-інтернаті завершилася не почесною грамотою, а розпорядженням голови Вінницької обласної ради, Вячеслава Соколового, від 29 квітня 2026 року про звільнення «за угодою сторін». Це формулювання схоже на знущання, адже «угода» відбулася після скерованих 22 квітня до суду обвинувальних актів щодо торгівлі людьми та незаконного поводження зі зброєю.
Поки Соколовий підписував папери про мирне розставання, у Могилів-Подільському міськрайонному суді уже розпочався розгляд справи, в якій Голота разом із подільниками — інженером з охорони праці Сергієм Стецюком та інструкторкою з трудової терапії Ольгою Єршовою — виступають обвинуваченими.
За версією слідства, замість належного догляду та реабілітації пацієнтів інтернату роками використовували як безкоштовну робочу силу: їх залучали до роботи на фермах і в приватних господарствах, змушуючи, зокрема, копати могили для померлих співмешканців.
За ці дії Голоті, який очолював інтернат з 2008 року та того ж року був нагороджений тодішнім президентом України Віктором Ющенком орденом «За заслуги» III ступеня, інкримінують ч. 2 ст. 149 КК України (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, вчинена за обтяжуючих обставин, зокрема щодо вразливих осіб або з використанням їхнього безпорадного стану) та ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами). Стецюку закидають ч. 2 ст. 149 КК України, а Єршовій — одразу дві частини тієї ж «рабської» статті.
Втім, проблема полягає не лише у діях персоналу, а й у тривалому «сліпоглухонімому» стані Вінницької обласної ради, якій безпосередньо підпорядковується цей заклад. Скандал довкола Яришівського інтернату спалахнув ще у 2024 році, коли Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець оприлюднив шокуючу статистику: за два роки в установі померли 27 пацієнтів. Тоді ж були зафіксовані й умови їхнього утримання, які важко було назвати людськими. Окремі працівники закладу вже тоді повідомляли, що підопічних залучали до роботи на фермі, розташованій на території інтернату.
Але обласна влада в особі голови облради В’ячеслава Соколового та його команди якось не поспішала ані з перевірками підпорядкованого закладу, ані з кадровими рішеннями. Більше того — ситуація фактично залишалася без публічної реакції, що створювало враження замовчування проблеми, фактичного прикривання порушень та системної бездіяльності.
Втім, невдовзі запал згас і в команді Омбудсмена. Це дивним чином збіглося з призначенням керівником представництва Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Вінницькій області Анатолія Ковальчука.
Ковальчук, як і В’ячеслав Соколовий, — не тільки колишній прокурор із неоднозначною репутацією. Водночас він є чоловіком рідної сестри голови облради, тож фактично доводиться йому свояком. Окрім того, обох пов’язують спільні інтереси в масштабному аграрному бізнесі на Вінниччині.
Лише втручання правоохоронців, які завершили розслідування резонансної кримінальної справи щодо «яришівського гетто» та передали її до суду, змусило обласну владу імітувати «наведення порядку». Це проявилося у запізнілому звільненні Голоти та тимчасовому призначенні на його місце головної бухгалтерки Тетяни Полинчук. Втім, зміна прізвищ у кабінетах не знімає запитань до тих, хто роками закривав очі на факти трудової експлуатації у Могилів-Подільському районі.
