Сьогодні ім’я Владислава Гераскевича відоме далеко за межами крижаних трас скелетону. Перший в історії України учасник Юнацьких та дорослих Олімпійських ігор у цьому виді спорту, він став справжнім спортивним дипломатом. Його дискваліфікація на Олімпіаді-2026 через «Шолом Пам’яті» із зображеннями загиблих атлетів сколихнула світові медіа, але мало хто знає, що цей незламний характер має глибоке подільське коріння.
Родинна вертикаль: тульчинський гарт
Хоч Владислав народився у Києві у 1999 році, його родина тісно пов’язана з Вінниччиною. Як повідомило онлайн-видання «Тульчинський край», у місті Тульчин живуть його бабуся та дідусь по материнській лінії — Ольга Олександрівна та Віктор Григорович Потапенки. По батьківській лінії дідусь Владислава — Дем’ян Гераскевич.
Цей родинний зв’язок не формальний: Владислав регулярно навідує рідних, а фотографії з затишного Тульчина час від часу з’являються у його соціальних мережах.
Особливою гордістю родини є постать прадіда спортсмена — Григорія Сильвестровича Потапенка. Він був одним із тих, хто звільняв Тульчин від нацистських загарбників у березні 1944 року. За свій подвиг Григорій Сильвестрович отримав звання Почесного громадянина міста.
Сьогодні Владислав продовжує справу свого прадіда, але вже на спортивному та дипломатичному фронтах у протистоянні з рашистськими загарбниками. Боротьба за справедливість, здається, закладена у нього в ДНК: від звільнення Поділля від окупантів у середині ХХ століття до боротьби проти впливу московських шовіністів в міжнародному спорті у ХХІ столітті.
Шлях крізь терни до олімпійських висот
Шлях крізь терни до олімпійських висот. Спортивний шлях Гераскевича почався не зі скелетону — у дитинстві він займався боксом. Проте любов до екстриму та підтримка батька-тренера, Михайла Гераскевича, привели його на крижану трасу.
У 2016 році відбувся його дебют на Юнацьких Олімпійських іграх, де він сенсаційно посів 8-ме місце.
У 2018 році в Пхьончхані Владислав став першим українським скелетоністом на дорослій Олімпіаді.
У 2022 році в Пекіні сталася подія, що змінила все: після заїзду він показав плакат «No War in Ukraine», і цей жест за два тижні до повномасштабного вторгнення побачив увесь світ.
Незручний атлет
Владислав Гераскевич — це не про «спорт поза політикою». Його позиція завжди була незручною як для Міжнародного олімпійського комітету, так і для частини українських спортивних функціонерів. І варто нагадати: все почалося зовсім не зі шолома. Роками Владислав та його батько і тренер Михайло виступали проти російського впливу у спорті.
Їхня боротьба тривала не лише на міжнародній арені, а й усередині української спортивної системи. Часом здавалося, що вони залишаються сам на сам із системою, бо навіть під час повномасштабного вторгнення український спорт намагався жити за формулою «поза політикою».
В Україні Гераскевичі відкрито критикували спортивних функціонерів, які намагалися балансувати та не псувати відносини з міжнародними органами. У відповідь Владиславу та Михайлу часто влаштовували обструкцію. Багато відомих спортсменів, чиє фінансування залежить від чиновників та федерацій, робили вигляд, що нічого не відбувається.
Сьогодні ж ті, хто ще вчора називав Гераскевичів надто емоційними або «проблемними», роблять вигляд, що завжди були на їхньому боці. Пам’ять про це важлива, бо історія Владислава — це не лише символічний жест на Олімпіаді. Це роки послідовної, принципової позиції, яка завжди була незручною для системи. Наприклад, видання «Главком» почало фіксувати їхню боротьбу ще тоді, коли це не було загальним трендом.
Олімпіада-2026: МОК «вистрелив» сам себе
На Олімпійських іграх 2026 року в Мілані Владислав мав усі шанси боротися за медаль, перебуваючи на 11-му місці світового рейтингу. Проте МОК відсторонив атлета через його шолом, на якому були портрети українських спортсменів, чиє життя забрала війна.
Функціонери назвали це «політичною пропагандою», але досягли протилежного ефекту: завдяки дискваліфікації шолом із загиблими героями потрапив на перші шпальти провідних світових видань. Як зазначають журналісти, Гераскевич зробив навіть більше, ніж могла б зробити золота медаль — він вкотре змусив світ почути голос України.
Історія Владислава Гераскевича — це не просто хроніка спортивних рекордів. Це історія і про те, як коріння маленького міста на Вінниччині дає сили протистояти глобальним несправедливостям. Тульчин може пишатися своїм нащадком, який несе славу визволителів крізь покоління.
Ні однієї олімпійської медалі на Олімпійських іграх 2026 року в Мілані у всіх відомих спортсменів. Владислав Гераскевич тренирується за кордоном і фінансування залежить від чиновників та федерацій. Знищують спорткомплекси в Україні, як спорткомплекс”Термінал”, який за згодою мера Вінниці перетворили на торговельний заклад. Підготовка майбутніх олімпійців у Вінниці відсутня. Зимову базу “Спартака” з прокатом лиж та роздягальною для спортцменів знищили і побудували житловий комплекс.