Чимало писалось і пишеться про панічний страх путіна бути ліквідованим за чисельні злочини і про його двійників, які мають прикрити груддю «вождя» від ймовірних заколотників. Але манія переслідування властива усім високопоставленим кремлівським людожерам. Були свої двійники і у Йосипа Сталіна, а одним із самих успішних «клонів» диктатора став бухгалтер з Вінниці Євсей Маркович Лубицький.
Наприкінці 1920-х рр. владу в СРСР остаточно захопив один з найкривавіших диктаторів ХХ століття Йосип Сталін. Майже одразу його спецохорона вирішила, що Сталінові потрібні двійники, щоб убезпечити від імовірних замахів.
У 1937 р. вийшов фільм «Ленін у жовтні», потім ще кілька картин. Першим актором, який зіграв Сталіна у кіно, був Семен Гольдштаб. Актор виглядав настільки переконливо, що до нього одразу звернулись спецслужби з пропозицією стати двійником диктатора. Гольдштаб відмовився, але погодився навчати інших клонів. Одним з його відомих «учнів» став власник шикарних вусів уродженець Вінниці Євсей Лубицький. Щоб правдоподібно копіювати Сталіна, вінницького бухгалтера навчили правильно поводитися на публіці, відповідати на запитання людей і повторювати ходу вождя, йому також довелось почати палити.
Особисте життя двійника Сталіна з Вінниці було суворо засекречено. Він начебто не мав ані рідних, ані близьких. Існує версія, що всі родичі Лубицького «зникли» невдовзі після того, як Євсей Маркович вирушив «на роботу» у Кремль.
Також «зникли» й ті, хто був у курсі чи здогадувався про існування двійників Сталіна. Наприклад, одна із співробітниць дачі радянського диктатора, яка невдало зайшла до кабінету генералісимуса – якраз у той момент, коли там знаходилися одразу два Йосипи Віссаріоновичі.
Історія також замовчує, як охорона Сталіна довідалась про існування його копії у Вінниці на посаді скромного бухгалтера. Але відомо, що чоловік був дуже схожим на генералісимуса. Перед тим, як з’явитися на публіці, Лубицькому не потрібно було ніякого гриму – достатньо було надіти френч і «озброїтися» люлькою.
Зі своєю роллю Євсей справлявся настільки відмінно, що якось навіть обдурив одного з найближчих людей із тодішнього сталінського оточення – очільника НКВС Миколу Єжова, причому обдурив не один раз. Сам більшовицький диктатор любив перевіряти своїх васалів – направляв Лубицького на чергові заходи і зустрічі та спостерігав тайком за поведінкою підлеглих. А ті від страху не здогадувалися, що перед ними не Сталін.
Євсей Лубицький, як правило, «працював вождем» на заходах за участю великої кількості людей. У тому числі і на демонстраціях на Червоній площі. Тож учасники ходи, впевнені в тому, що «бачили самого Сталіна», глибоко помилялися – з трибуни насправді їх вітав чоловік з Вінниці Євсей Маркович.
Першою появою Лубицького у якості «дублера» Сталіна начебто була зустріч з невеликою делегацією іноземців-шахтарів. Гості з-за кордону не помітили жодної каверзи і залишилися дуже задоволені спілкуванням з «живим Йосифом Віссаріоновичем».
У 1952 р. Лубицького було заарештовано. Досі невідомо, у чому його звинувачували. Проте арешт виявився нетривалим. Незабаром «справжнього» Сталіна поховали, а його двійника випустили на волю.
Євсей Маркович прожив ще тридцять років. За часів Хрущова та Брежнєва йому було заборонено з’являтися у Москві. Чоловіка вислали до Середньої Азії, де він тихе, непомітне життя і нікому не розповідав про свою незвичайну кремлівську роботу. Дублера Сталіна не стало у 1981 р., він помер у Душанбе.
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
