Офіс Генерального прокурора повідомив про скерування до суду обвинувального акта у справі щодо жорстокого катування чоловіка у Вінниці працівниками поліції.
Про шокуючий випадок в одному з районних відділів поліції вінничани дізналися лише наприкінці січня цього року — з офіційних повідомлень того ж Офісу Генерального прокурора та релізів Державного бюро розслідувань. Повідомлялося, що правоохоронці «вибивали» з чоловіка зізнання гумовим кийком із такою жорстокістю, що завдані йому травми виявилися критичними: згодом під час надання потерпілому допомоги у лікарні у нього сталася зупинка серця, і він пережив клінічну смерть.
Генеральна прокуратура і ДБР у січні інформували про оголошення підозр трьом вінницьким поліцейським. Водночас самі події сталися ще у вересні 2023 року. І протягом усього цього часу керівництво правоохоронних органів області не лише зберігало мовчання, а й, як виявилося, фактично приховувало злочин своїх підлеглих і навіть намагалося «відмазати» поліцейських.
«Ми Вінничани» з’ясували, як розгорталися події, хто фігурує у резонансному кримінальному провадженні та чому справа отримала розголос лише через півтора року після трагедії.
Офіційно: за крок до могили через дрібну крадіжку
26 лютого 2026 року Офіс Генерального прокурора повідомив про завершення досудового розслідування щодо групи поліцейських одного з районних управлінь Вінниці та про скерування обвинувального акта до суду.
Оприлюднена прокурорами картина злочину фактично повторювала обставини, про які Офіс Генпрокурора спільно з Державним бюро розслідувань інформував ще в січні, коли поліцейським було оголошено підозри.
У вересні 2023 року оперативний співробітник одного з районних управлінь поліції Вінниці разом із колишнім начальником сектору та ще одним працівником цього ж підрозділу затримали чоловіка за підозрою у дрібній крадіжці. Замість збору доказів вони застосували фізичне насильство — били кулаками та гумовим кийком, намагаючись вибити зізнання.
Унаслідок численних ударів у живіт потерпілий зазнав розривів внутрішніх органів. Під час невідкладної операції з видалення селезінки у нього зупинилося серце. Лікарям знадобилося близько десяти хвилин реанімаційних заходів, щоб повернути чоловіка до життя після клінічної смерті.
Попри виняткову тяжкість злочину, в офіційному повідомленні Офісу Генерального прокурора традиційно не було названо ані прізвищ обвинувачених, ані навіть підрозділу поліції, в якому сталося катування.
У Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області про цей дикий інцидент узагалі «забули» проінформувати громадськість — не було ні гучних заяв про «очищення лав», ні хоч якихось публічних пояснень, не кажучи вже про вибачення. Відмовчалися і у Вінницькій обласній прокуратурі. І на це були причини, бо і поліція, і прокуратура Вінниччини, як випливає із матеріалів слідства, робили усе можливе, щоб приховати злочин.
Як «вибивали» зізнання
Як дізналися «Ми Вінничани» із матеріалів слідства, обвинуваченими у справі є Сергій Гаврилюк — на момент подій заступник начальника відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області — начальник сектору кримінальної поліції, та два його колишні підлеглі оперуповноважені сектору кримінальної поліції Іван Заболотний та Олексій Назарук.
Історія почалася 27 вересня 2023 року після повідомлення про крадіжку сумки. Того ж вечора, близько 23:00, один із нині обвинувачених колишніх оперативників, перебуваючи в автопатрулі в районі залізничного вокзалу Вінниці, зустрів місцевого мешканця Олега Дзюбу, щодо якого начебто була інформація про причетність до крадіжки. Поліцейський запропонував чоловікові проїхати до відділку «для надання пояснень». Дзюба погодився, не підозрюючи, що невдовзі опиниться на операційному столі.
О 23:15 Дзюбу завели до кабінету №1 на четвертому поверсі відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції (Вінниця, вул. О. Довженка, 73). Протягом наступної години двоє оперативників — Іван Заболотний та Олексій Назарук — влаштували затриманому жорстоке побиття.
За версією слідства, правоохоронці навмисне позбавили чоловіка можливості захиститися: йому наказали стояти біля стіни з опущеними руками («по швах»), щоб він не міг прикрити живіт від ударів. Оперуповноважені по черзі завдавали Дзюбі сильних ударів кулаками в живіт (загалом близько десяти).
Від болю чоловік присідав або падав, однак його змушували підніматися, завдаючи ударів ногами по колінах і гомілках. Увесь цей час камери відеоспостереження у відділку не працювали, що слідство розцінює як свідоме порушення інструкцій з метою приховування злочину.
Коли оперативникам не вдалося домогтися зізнання, о 00:34 вони викликали свого керівника — Сергія Гаврилюка. Замість того щоб припинити знущання, начальник кримінальної поліції, за даними матеріалів справи, особисто долучився до побиття.
Він дістав із робочого столу заздалегідь підготовлений гумовий кийок і завдав удару в ділянку селезінки Дзюби. Після того як потерпілий упав, Гаврилюк, ймовірно, завдав ще одного удару ногою (у важкому взутті типу «берців») у те саме місце.
Лише після підписання «зізнавальних» документів Дзюбу відпустили. Уже за кілька годин його госпіталізували у критичному стані. Лікарі діагностували масивну внутрішню кровотечу, розрив селезінки та пошкодження підшлункової залози. Під час термінової операції у чоловіка зупинилося серце — медикам знадобилися заходи з реанімації, щоб повернути його до життя.
Кругова порука: як справу намагалися «поховати»
Незважаючи на те, що кримінальне провадження за ч. 2 ст. 365 КК України щодо застосування поліцейськими насильства було відкрито ДБР ще 1 жовтня 2023 року, рік розслідувань пройшов без результату. І 26 листопада 2024 року прокурор одного з відділів Вінницької обласної прокуратури закрив провадження через «відсутність складу кримінального правопорушення».
Втім, 7 березня 2025 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури скасував цю постанову. А 12 березня 2025 року заступник Генерального прокурора, врахувавши неефективність досудового розслідування, доручив його продовження слідчим Головного слідчого управління ДБР. Тобто після втручання Києва справу забрали з Вінниці. До речі, після цього дозволи на проведення процесуальних слідчих дій слідчі отримували теж не у Вінниці, а у Печерському районному суді Києва.
Розслідування виявило системні проблеми у правоохоронній вертикалі Вінниччини. Як свідчать матеріали справи, начальник відділу поліції замість об’єктивної оцінки дій підлеглих намагався підкупити батьків Олега Дзюби, а після невдачі — погрожував «закрити» їхнього сина. Поліцейські навіть сфабрикували довідку, нібито потерпілий «відмовився від претензій». Через постійний тиск Олег Дзюба та його родина на певний час припинили давати свідчення, що також затягло розслідування.
Коли уникнути відповідальності стало неможливо, поліцейські вигадали фантастичну версію: мовляв, вони лише поговорили з Дзюбою і відпустили його, а він «чомусь пішов не додому, а на вокзал», де його нібито побив хтось інший. Проте білінги телефонів та служби таксі підтвердили — напівживого потерпілого доставили додому саме з-під відділку.
Ще більш цинічним є факт, що наприкінці розслідування, 1 січня 2026 року, напередодні оголошення підозри та судового відсторонення заступника начальника відділу поліції №1 Вінницького районного управління, Сергія Гаврилюка призначили на аналогічну посаду в іншому підрозділі — відділі №4 у Липовці. Система до останнього намагалася врятувати «цінного кадра».
За інформацією «Ми Вінничани», обвинувачення щодо Сергія Гаврилюка, Івана Заболотного та Олексія Назарука, який уже звільнився з поліції, скеровано до Вінницького міського суду.
Ось за що, наш шановний, президент надав звання генерала очільнику поліції Вінницької області.
Достойний керівник!.