Під час повномасштабної російської агресії, коли значна частина території України перебуває під обстрілами, переживає окупацію чи відновлюється після неї, особливої ваги набуває підтримка та солідарність між регіонами. Прифронтові та деокуповані громади зазнали величезних руйнувань, втрат і потребують системної допомоги, в тому числі і від тилових областей для відновлення життєдіяльності. Це не лише акт гуманізму, а й необхідна складова стійкості всієї країни.
На цьому тлі рішення Вінницької міської ради від 30 травня 2025 року привертає увагу. На черговій сесії депутати ухвалили спрямувати 10 мільйонів гривень на будівництво когенераційних споруд у деокупованій Балаклії Харківської області задля забезпечення стабільного теплопостачання взимку. Як зазначив міський голова Сергій Моргунов, це є продовженням підтримки Балаклії, якій Вінниця вже виділяла кошти на відновлення інфраструктури та передавала гуманітарні вантажі.
Як завжди, Моргунов не забув згадати й про юридично неіснуючий «Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб» — утворення, яке з початку війни виконує радше функцію піар-платформи для колишнього мера Вінниці та прем’єр-міністра, а нині — особи без офіційного статусу й посади — Володимира Гройсмана, який формально очолює цей віртуальний «штаб», але зупинятись на цьому зараз не будемо..
Дійсно, згідно з офіційними рішеннями Вінницької міської ради, допомога Балаклійській громаді була значною та конкретною. Зокрема, задокументовано наступні ресурси:
- Грошові кошти (субвенції): Окрім останньої субвенції, було виділено 15 000 000,00 грн (10 мільйонів гривень у 2022 році та 5 мільйонів гривень у січні 2025 року. Ці кошти призначалися на відновлення житлово-комунального господарства, соціальної сфери та підготовку до опалювального сезону. Останнє рішення міськради додає ще 10 мільйонів гривень на когенерацію.
- Майно: Балаклії безоплатно передано 3 генераторні установки (2 у 2022 році та 1 у 2024 році) загальною вартістю понад 850 тисяч гривень для потреб інфраструктури та водопостачання.
- Крім того, Вінницька громада неодноразово передавала автобуси, обігрівачі, будівельні матеріали, книги, одяг та іншу гуманітарну допомогу.
Балаклійська громада, розташована в Ізюмському районі на Харківщині, дійсно є великою та стратегічно важливою. Вона пережила важкий період російської окупації з лютого по вересень 2022 року, що супроводжувався руйнуваннями та гуманітарною кризою. Ситуація в Балаклії була ускладнена також тим фактом, що тодішній міський голова Іван Столбовий, який мав тривалий досвід роботи в органах влади ще з часів КПРС та Партії регіонів, пішов на співпрацю з окупантами та втік до рф, ставши фігурантом справи про державну зраду. Після деокупації управління громадою здійснює військова адміністрація на чолі з Віталієм Карабановим.
Беззаперечно, підтримка таких громад, як Балаклія, що пережили окупацію, зазнали значних руйнувань та потребують відновлення життєдіяльності, є життєво важливою та гідною поваги. Внесок Вінницької громади у цей процес є очевидним та значним, про що свідчать наведені цифри та перелік допомоги.
Однак, аналізуючи публічну інформацію про діяльність Вінницької міської влади у сфері міжрегіональної допомоги, виникає питання щодо її фокусу. Значний обсяг фінансової та матеріальної підтримки, яка детально документується та публічно висвітлюється, спрямовується саме до Балаклії.
Чи є Балаклія єдиним чи переважним реципієнтом такої масштабної, системної та публічно висвітленої допомоги від Вінниці серед усіх деокупованих чи прифронтових регіонів? Якщо так, то які критерії лежать в основі такого вибору? Чому саме Балаклія отримує такий виражений пріоритет у публічних звітах та документах Вінницької міської ради, тоді як потреби є в багатьох інших постраждалих громадах, що також пережили окупацію чи знаходяться під постійними обстрілами, але про підтримку яких Вінницею немає подібної детальної публічної інформації?
Тилові регіони мають допомагати тим, хто найбільше постраждав від війни. Це аксіома. Внесок Вінниці у відновлення Балаклії є частиною цієї необхідної загальнонаціональної солідарності. Водночас, для забезпечення повної прозорості та розуміння стратегії розподілу допомоги в умовах обмежених ресурсів та величезних потреб по всій країні, було б доцільно, аби Вінницька міська влада надала ширше пояснення щодо принципів обрання громад-отримувачів, загального обсягу та напрямків підтримки іншим регіонам, що постраждали від війни. Це допоможе громаді Вінниці та суспільству в цілому краще зрозуміти, як саме їхні спільні ресурси долучаються до підтримки найбільш уражених частин України під час цієї кровопролитної війни.
