Подільський районний суд міста Києва оголосив вирок уродженцю Херсонщини Костянтину Кукштелю, який у 2014 році допомагав російським окупантам захоплювати Крим, а згодом намагався «розчинитися» серед мирних жителів Вінниччини. Попри спроби видати себе за звичайного майстра побутової техніки, минуле наздогнало колаборанта: наступні 12 років він проведе за ґратами.
Як встановив суд, у лютому 2014 року Костянтин Кукштель добровільно вступив до лав так званої «Самооборони Криму». Зарахований до підрозділу «Судацької роти народного ополчення», він не обмежувався носінням камуфляжу, а зі зброєю в руках брав участь у силовому захопленні адміністративних будівель, блокуванні українських військових частин та придушенні будь-яких проявів спротиву з боку проукраїнськи налаштованого населення Судака.
Свідки тих подій характеризують його як агресивного учасника збройних формувань, який на блокпостах у центрі міста проводив принизливі обшуки місцевих жителів, перевіряв документи та виявляв «неблагонадійних». Після таких «перевірок» людей нерідко затримували та вивозили у невідомому напрямку, супроводжуючи це погрозами фізичної розправи.
Більше того, Кукштель активно сприяв проведенню незаконного референдуму, і за свою віддану службу окупантам отримав від загарбників медаль «За защиту Крыма» під номером 3931.
Проте згодом, ймовірно, відчувши небезпеку або впавши у немилість окупаційної адміністрації, бойовик вирішив шукати порятунку на підконтрольній Україні території, сподіваючись, що в хаосі війни про його злочини забудуть.
Шлях до «залягання на дно» проліг через Вінниччину. У 2015 році Кукштель познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка була родом з Вінниці. Згодом, після народження доньки у 2017 році, родина вирішила виїхати з окупованого півострова. Місцем для «нового життя» обрали місто Бар на Вінниччині. Саме тут колишній бойовик «самооборони» намагався легалізуватися. Він працював майстром із ремонту побутової техніки, пральних машин, займався приватним підприємництвом, водночас приховуючи свою причетність до руйнування територіальної цілісності власної держави.
Перший тривожний дзвінок пролунав для зрадника у травні 2022 року саме в Барі, коли правоохоронці вперше затримали його для перевірки, проте тоді йому вдалося тимчасово вислизнути. Він переїхав до Одеси, де працював майстром СТО.
Остаточне викриття відбулося в липні 2023 року. Під час ретельного обшуку його білого мікроавтобуса «Renault Trafic» оперативники виявили неспростовний доказ — ту саму окупаційну медаль, яку Кукштель дбайливо заховав під обшивкою салону автомобіля.
Важливим етапом слідства стало впізнання зрадника свідками, яке відбувалося, зокрема, у місті Калинівка Вінницької області. Люди, які бачили «діяльність» Кукштеля у Криму десять років тому, попри час, впізнали в ньому озброєного бойовика з блокпостів Судака.
У суді Костянтин Кукштель поводився цинічно: свою провину не визнав, стверджував, що медаль йому нібито підкинули співробітники СБУ, а сам він увесь час був лише «цивільним майстром».
Однак зібрані докази, результати портретних експертиз та покази численних свідків повністю спростували версію захисту. Суд визнав його винним за трьома статтями Кримінального кодексу України: ч. 1 ст. 111 (державна зрада), ч. 2 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність України) та ч. 2 ст. 260 (участь у непередбачених законом збройних формуваннях).
Водночас за статтями 110 та 260 його було звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки йдеться про події десятирічної давнини. Натомість за найтяжчий злочин — державну зраду — суд призначив остаточне покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
Тепер замість майстерні у Барі на зрадника чекають тюремні нари, а його історія стала черговим нагадуванням: скільки б років не минуло і в якому б містечку Вінниччини чи іншої області не намагалися сховатися пособники окупантів, розплата за зраду Батьківщини буде неминучою.
