Виборчий трилер у Вінницькому педуніверситеті: «лікарняний» для кандидата та листи президенту

Епопея з обранням ректора Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (ВДПУ) виходить на новий рівень абсурду. Поки студенти «мітингують» в інтернеті за «чесність», а нардепи обмінюються запитами до Офісу президента, сам виборчий процес усе більше перетворюється на гру в «піжмурки».

Ситуація в університеті, де вибори ректора перенесли з 12 лютого на 23 квітня 2026 року, стає дедалі «веселішою». Нагадаємо, що перенесення відбулося, зокрема, через скаргу одного з кандидатів — народного депутата від «Слуги народу» Анатолія Драбовського. Він аргументував своє звернення обмеженим строком виборчого процесу, недостатнім часом для проведення передвиборчих заходів та належного інформування виборців.

Водночас, як повідомила Вчена рада ВДПУ у зверненні, оприлюдненому 26 лютого на сторінці університету в соцмережах, отримавши додатковий час, Драбовський перестав з’являтися на заплановані зустрічі. За даними вишу, упродовж першого тижня після призначення нової дати кандидат надав «лікарняний», на другому — заявив про повну зайнятість у парламенті, тоді як, за словами членів Вченої ради, у «дні хвороби» нардепа бачили на публічних заходах і в самому університеті.

«Такі дії перешкоджають формуванню графіка зустрічей та можуть свідчити про спробу уникнути відкритого обговорення ключових питань стратегії», — йдеться у зверненні Вченої ради до Міністерства освіти і науки (МОН) та керівництва Верховної Ради.

Паралельно не знижує активність й інша народна депутатка з Вінниччини від партії Слуга народу — Ірина Борзова. Вона відкрито підтримала протести у виші після рішення МОН перенести вибори ректора з 12 лютого на 23 квітня, заявивши, що законних підстав для такого кроку не було. 25 лютого Борзова повідомила, що вже направила звернення до Кабінет міністрів України та Офіс президента України з вимогою забезпечити «справедливість» виборів.

Втім, як вже зазначали «Ми Вінничани», така активність пані Борзової має цілком прагматичне підґрунтя. Нардепка входить до наглядової ради ВДПУ, а її чоловік — ексголова Вінницької ОВА Сергій Борзов — захищав у стінах педагогічного університету дисертацію. Критики закидають Борзовій та нинішній ректорці вишу Наталії Лазаренко спробу передати університет «у спадок» лояльному кандидату на посаду керівника учбового закладу — першому проректору Олегу Блажку.

У цій історії чітко простежуються два паралельні сюжети.

Перший —  за допомогою адмінресурсу нинішнє керівництво ВДПУ намагається будь-якою ціною провести вибори, спираючись на лояльних викладачів і студентів та заручившись підтримкою Борзової для тиску на МОН. Призначення Блажка «єдиним кандидатом» ще до початку офіційних передвиборчих процедур лише підсилює ці підозри й створює враження «виборів» із заздалегідь визначеним результатом.

Другий — Анатолій Драбовський, який є чинним народним депутатом і водночас обіймає малозрозумілу посаду почесного ректора Вінницького кооперативного інституту, схоже, для впливу на ситуацію максимально використовує свій статус нардепа та доступний йому адміністративний ресурс.

У підсумку ВДПУ опинився у стані певної правової та організаційної невизначеності. З одного боку — Вчена рада, яка закликає Драбовського «вийти з тіні» й розпочати відкритий діалог. З іншого — народний депутат, який зберігає дистанцію, посилаючись на державні справи. А між ними — колектив і студенти, що фактично стали заручниками протистояння двох політичних груп впливу.

Чи відбудуться вибори 23 квітня, чи це стане початком нової серії «лікарняних» і чергових звернень до президента? Це питання поки що має декілька варіантів відповідей. В іншому сумнівів немає: багато хто вкотре переконався, що «Слуга народу» — це не команда однодумців, а «зграя товаришів», тобто група людей, які керуються не якимись там принципами, а особистими інтересами та власною вигодою.