Фронт «сиплеться», а влада воює з НАБУ, зводячи маєтки, та не підіймаючи дуп із «золотих» унітазів

Політична криза в Україні, що спалахнула на тлі спроб обмежити незалежність ключових антикорупційних інституцій — НАБУ та САП, — продовжує набирати обертів. Ухвалення скандального законопроєкту, масові протести, які не вщухають по всій країні, та жорстка реакція міжнародних партнерів оголили глибинні конфлікти всередині української влади та випробовують на міцність демократичні інститути держави. І усе це під час критичної ситуації на фронті, який продовжує «сипатись» на Донбасі і на Харківщині.

Законодавча війна та міжнародний тиск

Епіцентром кризи стало ухвалення Верховною Радою 22 липня законопроєкту №12414, який суттєво обмежував повноваження НАБУ та САП, фактично підпорядковуючи їх Генеральному прокурору. Миттєве підписання цього закону президентом Володимиром Зеленським спричинило хвилю обурення в суспільстві та серйозне занепокоєння серед міжнародних партнерів України.

У відповідь на потужний тиск громадськості та загрозу втрати безвізового режиму, євроінтеграційних перспектив та фінансової допомоги, президент був змушений зробити крок назад. Він вніс до парламенту новий законопроєкт №13533, покликаний відновити процесуальні повноваження та гарантії незалежності антикорупційних органів. Профільний комітет Верховної Ради одноголосно підтримав цю ініціативу, що відкрило шлях до її розгляду в сесійній залі 31 липня.

Голос вулиць: «Руки геть від НАБУ!»

Паралельно із законодавчими баталіями країну охопили масові протести. Ввечері 30 липня, напередодні вирішального голосування, у Києві та багатьох інших містах України відбулися багатотисячні акції на захист НАБУ та САП. Дев’ятий день поспіль громадяни виходили на вулиці з гаслами «Руки геть від НАБУ», «Стоїмо за демократію» та «Незалежній країні – незалежні інституції». Мітинги пройшли у Вінниці, Хмельницькому, Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Рівному, Черкасах, Одесі, Івано-Франківську, Луцьку та Харкові. Учасники акцій хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих українських військових.

Тіньові гравці та боротьба за вплив

За даними видання «Українська правда», нинішня криза може бути пов’язана зі зміною балансу сил у владній вертикалі. Джерела видання пов’язують це із вбивством в Іспанії 21 травня 2025 року Андрія Портнова, якого називали «мозковим центром» команди Зеленського. Його смерть, як стверджується, значно послабила вплив заступника керівника Офісу президента Олега Татарова.

Натомість на політичній арені з’явилися нові впливові юристи. Серед них — колишній заступник військового прокурора Дмитро Борзих, який, за інформацією ЗМІ, міг консультувати розробку скандального законопроєкту №12414. І Борзих, і нинішній генпрокурор Руслан Кравченко належали до так званої «гвардії Матіоса» — групи впливових прокурорів часів 2014–2019 років. Сам Кравченко, однак, заперечує тісні зв’язки з Борзих.

Резонансні справи

Ситуація почала загострюватися 21 липня, коли СБУ та ДБР провели обшуки у співробітників НАБУ та САП. Одним із затриманих став керівник міжрегіонального управління детективів НАБУ Руслан Магамедрасулов. Джерела «Української правди» стверджують, що майже всі співробітники, у яких проводили обшуки, пов’язані з розслідуваннями щодо найближчого оточення президента. Зокрема, Магамедрасулов був одним із ключових детективів у справі, що стосувалася бізнес-партнера та співвласника «Кварталу 95» Тимура Міндіча, який, за даними ЗМІ, вже втік з України і може перебувати в Австрії. Чисельні українські ЗМІ стверджують, що кримінальна підозра Міндичу, яку готували у НАБУ, могла стати спусковим гачком атаки влади на антикорупційні органи.

«Символи епохи» не міняються: «золоті унітази» та «палаци» в Козині

На тлі кризи особливого резонансу набули журналістські розслідування, що розкривають стиль життя так званої нової «політичної еліти».

• «Таємна штаб-квартира» Міндіча. Інформаційною бомбою стала публікація заступником голови комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики, нардепом від партії «Голос» Ярославом Железняком фотографії із квартири Тимура Міндіча. На світлині зображено вбиральню із сантехнікою золотого кольору, що миттєво викликало асоціації зі скандально відомим «стилем Пшонки» часів Януковича. За словами Железняка, ця квартира слугувала «таємною штаб-квартирою» під час виборчої кампанії Зеленського, де ухвалювалися ключові рішення. Розташування квартири в одному будинку з помешканнями Ігоря Коломойського, Ігоря Палиці та Геннадія Боголюбова забезпечувало зручні та непомітні контакти між командою майбутнього президента та групою «Приват».
• «Межигір’я» для Чернишова. Інше розслідування, проведене журналістами Bihus.Info, виявило масштабне будівництво елітних маєтків у Козині, яке пов’язують із колишнім віцепрем’єром Олексієм Чернишовим, людиною з близького оточення президента. На ділянці площею майже 8 гектарів зводять чотири маєтки, що разюче нагадують будинки соратників Януковича, братів Клюєвих. У Центрі протидії корупції (ЦПК) наголосили, що будівництво триває під час війни, і саме бажання уникнути відповідальності у подібних справах є рушійною силою спроб знищити НАБУ та САП.

Інформаційна війна та політичні чвари

Важливою складовою кризи стала скоординована інформаційна кампанія проти антикорупційних органів. Дослідження видання Texty.org.ua виявило, що 24 популярних телеграм-канали синхронно поширювали маніпулятивні повідомлення для дискредитації НАБУ та САП напередодні ухвалення скандального закону, що свідчить про сплановану інформаційну атаку.

Напруга в українському політикумі прорвалася в публічний простір. Офіс президента традиційно кинув у бій свою головну «ударну силу» — народну депутатку Мар’яну Безуглу. Вона з’явилася на протестних мітингах у Києві з провокативними гаслами, вимагаючи відставки головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

Це вже не перший подібний демарш Безуглої. Раніше вона публічно виступала проти попереднього головкому Валерія Залужного, і щоразу її виступи виглядали як інформаційні відволікаючі маневри на тлі загострення політичної кризи. Відомо, що сама Безугла нещодавно зізналася про діагноз — синдром Аспергера.

Ще у день голосування за скандальний законопроєкт №12414 у парламенті спалахнула сутичка між Мар’яною Безуглою та депутатом Ярославом Железняком, який найактивніше опонує моновладі Зеленського. Спочатку парламентарі обмінялися публічними звинуваченнями у зв’язках із росією, зокрема через родинні зв’язки, після чого конфлікт переріс у фізичне протистояння.

Пізніше Безугла продовжила атаки на Железняка у соцмережах. «Родина народного депутата з фракції «Голос» Ярослава Железняка володіє бізнесом у Донецьку, який займається управлінням нерухомістю. Цей бізнес продовжив працювати навіть після початку повномасштабного вторгнення та окупації регіону. Серед співвласників компанії досі фігурує мати депутата — Ірина Василівна Железняк», — ретранслювала Безугла відомі тези журналістів-розслідувачів ям мінімум річної давнини.

Безугла також наголошувала, що співвласником цього ж підприємства є Олексій Жигулін — особа, яка перебуває під санкціями РНБО, а також внесена до санкційних списків ЄС, Канади та Великої Британії.

Безугла стверджує, що після цієї заяви Железняк почав погрожувати їй «розслідуванням щодо її батьків», і тоді між ними «сталася бійка» у Верховній Раді. За її словами: «Ярослав Железняк одразу підбіг і почав погрожувати, що займеться моїми батьками. Потім сталася невелика бійка. Мої родичі не мають жодних зв’язків із росією після 2014 року, а Ярослав «згорів». Борець із корупцією від НАБУ. Такі справи».

Безугла також звинуватила телеграм-канал Harley Quinn у зв’язках із підсанкційною журналісткою Світланою Крюковою, яка раніше працювала в проросійських ЗМІ. За її словами, Крюкова нині критикує новопризначену прем’єр-міністерку Юлію Свириденко. Крім того, Безугла пов’язала Крюкову з іншими фігурами з медійного середовища — Сергієм Івановим і Володимиром Петровим. Вона стверджує, що Іванов — колишній прокурор і син відомого регіонала Володимира Іванова — після Революції Гідності «перевзувся» в блогера з джерелами в ОРДЛО. На думку Безуглої, всі троє — Крюкова, Іванов і Петров — координують проєкти Карточный офис і YouTube-канал ISLND TV, які нібито маскуються під провладні ресурси, але фактично займаються дезінформацією та політичними атаками на замовлення.

Ці звинувачення можуть свідчити про загострення внутрішньої боротьби в оточенні президента Зеленського. Петров і Іванов упродовж тривалого часу виконували інформаційну стратегію Офісу президента, спрямовану на дискредитацію Петра Порошенка — навіть під час війни, коли головною загрозою для країни залишається Кремль. Попри це, значна частина комунікаційних зусиль влади, як і раніше, спрямована проти колишнього глави держави.

Реальна загроза — на фронті

Поки «еліти» воюють одна з одною, ситуація на фронті стрімко погіршується. Відомий військовий експерт Костянтин Машовець попереджає про критичне становище в тактичній зоні:

«Звісно, питання повноважень та рівня незалежності НАБУ і САП — вкрай важливі. Але мене більше турбує факт «просідання» фронту одразу на кількох напрямках…

Якщо найближчим часом керівництво держави не зосередиться виключно на війні, нас можуть чекати серйозні втрати:

• Покровськ може «пасти» ще до осені;
• Костянтинівка та Куп’янськ — восени;
•  А до кінця року ворог може знову вийти на підступи до Запоріжжя та Слов’янсько-Краматорської агломерації…

У такому випадку питання «хто і як прослуховував квартиру пана Міндіча» або «хто кого назвав комісаром Катані» просто втратять сенс.

Влада — яка є, така є. Питань до неї — вагон і маленький візок. Але всі політичні розбірки краще відкласти до завершення війни. Зараз вона повинна займатись переважно саме війною, а не чимось іншим».