Поки тисячі українців роками оббивають пороги чиновників, щоб отримати законні сотки землі, для «своїх люлей» працюють зовсім інші правила. Вінницький міський суд щойно поставив крапку у гучній справі про дерибан дорогої землі на околицях Вінниці. Але ця справа — лише верхівка корупційного айсберга, який роками будував багаторічний очільник Лука-Мелешківської сільської ради Володимир Сич.
Судовий вирок від 12 березня 2026 року розкриває нахабну схему, яку провернули ексголова сільради Володимир Сич та його племінник Богдан Мартинюк.
«Сліпий» траст по-лука-мелешківськи
У травні 2015 року відбувалася історична подія: Верховна Рада розширила межі міста Вінниці, приєднавши до нього частину ласої землі Лука-Мелешківської громади.
Розуміючи, що земля ось-ось остаточно «упливе» під контроль міста, сільський голова Володимир Сич вирішив зробити племіннику розкішний подарунок на прощання. 19 травня 2015 року на світ з’явилося «магічне» рішення 48-ї сесії сільради про безкоштовну передачу Богдану Мартинюку 10 соток землі.
Є лише один нюанс — депутати за це ніколи не голосували, а питання навіть не виносилося на розгляд сесії.
Як встановив суд і підтвердила почеркознавча експертиза, Володимир Сич власноруч підписав цю «фількіну грамоту». Сільська рада не отримувала жодних заяв від Мартинюка, а сам документ був звичайною підробкою, створеною виключно для крадіжки комунального майна. З цією фальшивкою племінник радісно побіг до «Прозорого офісу» у Вінниці і вже за два дні, 21 травня 2015 року, оформив ділянку у приватну власність. А у 2021 році успішно її продав за понад 130 тисяч гривень, поклавши гроші до кишені.
Портрет «господаря» громади
Десять соток для племінника — це лише дрібний епізод у біографії 65-річного Володимира Сича. Його кар’єра — це класичний шлях номенклатурного діяча, який вміло тримався за владу за будь-яких режимів.
Сич починав ще за часів СРСР, пробившись до партійно-господарської еліти через крісло голови профкому радгоспу «Перше Травня». У 1990 році він уперше став головою Лука-Мелешківської сільради і перебував на цій посаді до 1997 року. Далі був перехід у бізнес (директор реформованого КСП, керівні посади в СП «Лука» та «Аграна Фрут Лука»), а у 2009–2010 роках він навіть встиг побути заступником начальника управління агропромислового розвитку Вінницької ОДА.
У 2010 році Сич тріумфально повернувся в крісло голови Лука-Мелешківської громади і перебував на цій посаді цілу декаду — до 2020 року (востаннє обравшись від «Блоку Петра Порошенка»).
Саме за часів його правління місцева земля почала масово перетікати у «правильні» руки. «Ми Вінничани» вже повідомляли, що ще навесні 2025 року навколо Сича спалахнув куди масштабніший скандал. Правоохоронці звинуватили його у сприянні незаконному заволодінню одразу 12 земельними ділянками, які вже мали б належати Вінниці. Загальна площа вкраденого — майже 1,2 га, а збитки громаді оцінили у понад 2 мільйони гривень. Схема була ідентичною: фіктивні рішення сільради, які насправді не голосувалися депутатами. Тоді суд навіть відправив Сича до СІЗО із заставою у 242 тисячі гривень.
Феміда зав’язує очі
Здавалося б, провина доведена залізобетонно. Суд визнав Богдана Мартинюка винним одразу за трьома статтями Кримінального кодексу: ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа); ч. 3 ст. 190 (шахрайство у великих розмірах); ч. 1 ст. 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). Але який же фінал?
Замість реального тюремного строку за крадіжку землі у громади суддя Вінницького міського суду Лариса Ковальчук винесла максимально «гуманне» рішення: 5 років позбавлення волі, але… звільнила від покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Більше того — суд постановив обійтися без конфіскації майна і навіть зняв арешт із вкраденої земельної ділянки. Племінник відбувся лише оплатою 63 тисяч гривень за судові експертизи.
Вкради мішок картоплі — сядеш у тюрму. Вкради дорогу землю під Вінницею за підробленим підписом дядька-голови, легалізуй її через продаж — і отримаєш просто два роки умовно.
Цей вирок — тривожний сигнал. Якщо співучасники земельного дерибану, організованого Володимиром Сичем, отримують такі м’які «умовні» вироки зі зняттям арештів із майна, то чи понесе реальну відповідальність сам ексголова за розпил ділянок на мільйони гривень? Громада втратила землю, ділки отримали гроші, а суд поставив галочку в статистиці «успішної» боротьби з корупцією.
