2020 рік. Україна бореться з пандемією, медична система працює на межі своїх можливостей. В цей непростий час Вадим Вічковський, директор «Авторемонтної бази закладів охорони здоров’я Вінницької обласної ради», виявляє кричущий факт – з автобази зникає пальне. Проста на перший погляд крадіжка відкриває глибоку прірву корупції, кумівства та зловживань, що оплели місцеву правоохоронну систему. Пошук справедливості для Вічковського перетворюється на справжнє випробування, а звичайна крадіжка бензину – на метафору системного беззаконня.
Розслідування, проведене журналістами, виявило ланцюг злочинних дій і зв’язків, що ведуть до впливового екс-чиновника, який тісно пов’язаний з колишнім прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. Історія Вічковського – це не просто окремий випадок, а лакмусовий папірець, що демонструє гниле коріння системи, де «свої» завжди поза законом.
Ще вісім місяців тому журналісти нашого видання розпочали власне розслідування цієї справи, опублікувавши статтю “КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ АВТОБАЗИ: ЧОМУ У ВИКРАДЕННІ ПАЛЬНОГО «ВИПЛИВАЮТЬ» СЛІДИ КІСТІОНА?”. Проте жодних реакцій від правоохоронних органів не відбулося. Навпаки, тиск і залякування Вічковського лише посилились.
400 літрів брехні: як зникло пальне і з’явилися «природні втрати»

Все почалося з рутинної інвентаризації влітку 2020 року. Вічковський, скрупульозно перевіряючи документи та запаси пального, виявив нестачу в 400 літрів. За збігом обставин матеріально відповідальна особа, заправник Олег Ліщук, саме в цей час вирішує звільнитися. На пряме питання директора про зникнення пального він байдуже відповідає – «природні втрати».


Досвідчений керівник Вічковський не купився на такі відмовки. Він розпочав власне розслідування, яке виявило низку підозрілих фактів. З’ясувалося, що до заправки періодично навідувались сторонні особи та купували пальне.

Пізніше з’явилися свідчення сторожа Бучинського, що підтверджували цю інформацію. Крім того, з’ясувалося, що на автобазі працював і вітчим Ліщука, Леонід Ковальський, який міг бути причетний до крадіжки.






Вічковський подав заяву до поліції. 11 вересня 2022 року було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 191 КК України (привласнення чи розтрата майна). Але правоохоронна система, схоже, вже тоді стала на захист «своїх». Слідча Вінницького райуправління поліції Софія Гриневич 26 листопада 2022 року закрила справу, посилаючись на «відсутність складу злочину».
Для слідчої Гриневич не стали переконливими ані висновки експерта щодо нестачі пального, ані свідчення працівників автобази про сторонніх людей, які приїжджали купувати пальне. Виявилось достатньо пояснень заправника про “природні втрати” та позитивної характеристики від його власної матері, Ольги Ковальської ! Поглибившись у розслідування, Вічковський відкрив цілу сімейну схему. Виявилося, що мати Ліщука, Ольга Ковальська, була не просто звичайною пенсіонеркою. Вона очолювала комітет мікрорайону “Корея” у Вінниці та була помічницею депутата облради від партії “Українська стратегія Гройсмана”. Але найголовніше – вона є близькою родичкою Володимира Кістіона.


Цинізм ситуації просто вражає. Правоохоронці закрили очі на очевидні факти, щоб захистити родича впливового чиновника.



Вічковський не здався. Він подав скаргу до Вінницької обласної прокуратури, яка перенаправила її до Вінницької окружної прокуратури. Заступник керівника окружної прокуратури Борис Паращук надав формальну відповідь, посилаючись на недостатність доказів. Вічковський звернувся до Офісу Генерального прокурора та до вищих посадовців поліції, але його звернення були проігноровані або перенаправлені назад до Вінниці, де зникали у лабіринтах бюрократичної машини.
Тим часом справа про крадіжку пального була передана іншому слідчому, Дмуховській Анастасії. Але і вона не поспішала з розслідуванням. Врешті-решт, її було відсторонено від справи через «неефективність досудового розслідування». Наступна слідча, Яна Тамілова, відмовила Вічковському в ознайомленні з матеріалами справи.

Паралельно з цим проти самого Вічковського правоохоронці розпочали власний «наступ». У 2020 році йому було пред’явлено обвинувачення у фінансових зловживаннях. Слідчі, змінюючи один одного, збирали докази, намагаючись довести винуватість Вічковського. Прокурор Олег Медведський, який вів цю справу, виявив надзвичайну зацікавленість в тому, щоб «посадити» Вічковського, незважаючи на слабкість доказів.

Варто зазначити, що цей же прокурор Медведський одночасно веде і справу про нестачу пального на автобазі, де фігурує родич Кістіона. Чи не є це конфліктом інтересів? Адже створюється враження, що Медведський навмисно «пресує» Вічковського в одній справі, щоб змусити його відмовитись від пошуку справедливості в іншій. Цей факт ще раз демонструє замовність справи проти Вічковського та бажання системи за будь-яку ціну «закрити йому рота»

Виникає логічне питання: чому правоохоронна система так завзято працює в одній справі, де докази сумнівні, і вона закриває очі на іншу, де докази є очевидними?
Відповідь на це питання криється у глибині корупційних зв’язків, що оплели Вінницю.
«Вінницьке Межигір’я» та «сірий кардинал» області
Володимир Кістіон – не просто чиновник. Це справжній «сірий кардинал» Вінниці, людина, яка має вплив на всі сфери життя міста, включаючи правоохоронну систему. Його кар’єра – це шлях від скромного майстра житлового фонду до віце-прем’єр-міністра України.


Починаючи з 2001 року, він 8 років очолював «Вінницяоблводоканал». Саме за його керівництва комунальне підприємство безоплатно роздало землі під забудову, на одній з яких згодом виріс розкішний маєток родини самого Кістіона [1]. Журналісти називають цей маєток «Вінницьким Межигір’ям» – символом корупції та розкоші «вінницьких».
Зв’язок Кістіона з «Вінницяоблводоканал» не перервався і після його відходу з посади голови. Його син, Дмитро Кістіон, займав різні керівні посади на підприємстві, а з 2022 року очолює його.

Журналістські розслідування неодноразово вказували на корупційні схеми за участю «Вінницяоблводоканал» за часів керівництва Кістіона та його сина. Підприємство звинувачували в штучному завищенні тарифів, виведенні коштів через підставні фірми та незаконному збагаченні керівництва[4].
Влітку 2019 року СБУ викрило механізм привласнення коштів державного та місцевих бюджетів на Вінниччині, організований одним з віце-прем’єр-міністрів України[2]. Хоча СБУ не називає імен, «Українська правда», посилаючись на власні джерела, прямо вказує на Володимира Кістіона[3].
Кістіон відкинув звинувачення, назвавши їх «політичним замовленням» та провокацією з боку «кадрів СБУ, призначених екс-президентом Петром Порошенком»[3].
Він також звинувачувався в лобіюванні інтересів олігарха Ріната Ахметова у сфері енергетики та розкраданні коштів, призначених на відновлення Донбасу[4].
У 2023 році НАБУ та СБУ розпочали розслідування щодо розтрати понад 10 млн. грн. на ремонті каналізації у Вінниці за участю колишнього керівника та чинного начальника відділу «Вінницяоблводоканал»[5]. В цій справі фігурують імена Олександра Чернятинського, який очолював підприємство з 2016 по 2022 рік, та Сергія Григорука, чинного начальника відділу капітального будівництва[5]. Слідство встановлює, чи були причетні до цієї схеми і Кістіони.
«Замовні» розслідування, «лишки» пального та безкарність
Повертаючись до справи Вадима Вічковського, неможливо не помітити низку підозрілих збігів.
Після того, як Вічковський виявив нестачу пального та подав заяву до поліції, на його підприємство почали надходити «масові запити» від Управління стратегічних розслідувань (УСР) Національної поліції. Вічковський вважає, що ці запити були ініційовані Кістіоном з метою тиску на нього.
Незабаром після цього проти Вічковського була сфабрикована кримінальна справа за звинуваченням у фінансових зловживаннях. Це трапилося саме в той час, коли він активно добивався розслідування крадіжки пального.

Ще один цікавий факт: після чергової інвентаризації на автобазі були виявлено «лишки» пального. Вічковський надав документальне підтвердження цього факту, але правоохоронні органи не взяли його до уваги.
Складається враження, що система робить все можливе, щоб дискредитувати Вічковського та приховати справжні масштаби крадіжки.
Слідча Гриневич, яка закрила справу про крадіжку, після цього отримала підвищення у главку Нацполіції. Слідча Тамілова, яка відмовила Вічковському в ознайомленні з матеріалами справи, також швидко змінила місце роботи, отримавши «кар’єрний зріст». Прокурор Медведський, який вів справу проти Вічковського та «не бачив» підстав для підозри у справі про крадіжку, продовжує працювати на своїй посаді.
Звернення Вічковського до вищих інстанцій – обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, ДБР – були проігноровані або перенаправлені назад до Вінниці, де застрягали в павутинні корупційних зв’язків.
Система проти людини: коли чесність стає злочином
Історія Вадима Вічковського – це не просто окремий випадок корупції. Це симптом серйозної хвороби, яка вразила всю правоохоронну систему України.

Коли слідчі не розслідують злочини, прокурори покривають підозрюваних, а судді затягують справи, звичайні люди втрачають надію на справедливість.
Справа Вічковського демонструє, що в Україні діє «подвійне правосуддя»: один закон для «своїх», і зовсім інший – для всіх інших.
Поки впливові чиновники та їх родичі можуть безкарно грабувати державу і залякувати чесних людей, говорити про реформи та боротьбу з корупцією просто безглуздо.
2 thoughts on “КІСТІОН І РОДИННА МАФІЯ: ХТО З ПРАВООХОРОНЦІВ ПОКРИВАЄ ЗЛОЧИНИ?”