Депутат Вінницької міської ради та підприємець Михайло Ганчук, власник і керівник підприємства «Промавтоматика Вінниця», що виробляє тактичні пристрої Bandera Power (портативні автономні джерела живлення для військових) та Bandera Flashlight (потужні тактичні ліхтарі підвищеної надійності), фактично натякнув на можливість їхнього постачання до Іраку. У соцмережах він заявив, що обговорив це питання під час зустрічі з «послом Іраку в Україні», яка, судячи з публікації депутата, відбулася у Києві.
Зрозуміло, що допис Ганчука — пустопорожнє бла-бла-бла і радше нагадує спробу штучно додати собі ваги. Водночас Ганчук, сам того не розуміючи, зміг довести, що маючи гроші, можна здобути депутатський мандат, але розум за гроші не купиш.
Посол чи повірений — та яка, зрештою, різниця…
Ганчук назвав Тарека Казема «послом Іраку в Україні». Насправді Тарек Аділ Казем (це його повне ім’я) не є надзвичайним і повноважним послом (Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary) Іраку в Україні, а виконує обов’язки тимчасового повіреного у справах (chargé d’affaires a.i.), тобто очолює іракську дипломатичну місію в Україні тимчасово. У дипломатичному корпусі України він значиться як «поважний міністр» (Minister Plenipotentiary) — це високий ранг, але не класичний статус «посла».
Можна припустити, що для Ганчука, який є членом постійної комісії Вінницької міськради з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення (хоча, судячи з усього, у цих сферах він розбирається приблизно так само, як і в дипломатії), різниця між послом і повіреним — річ другорядна. Але ж він не єдиний вінницький вундеркінд.
Тарек Аділ Казем 25 липня цього року відвідував Вінницю. Зокрема, він побував у місцевому технічному університеті та зустрівся з міським головою Сергієм Моргуновим, обговорюючи можливу співпрацю, зокрема у сфері відновлення та розвитку міста.
При цьому міське комунальне підприємство «Інформаційно-телевізійне агентство «ВІТА», яке у 2025 році за рахунок платників податків отримає більше 57 мільйонів гривень (приблизно півтора мільйона доларів США) на забезпечення «об’єктивного» висвітлення подій, взагалі назвало іракського гостя «Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Ірак в Україні». Така «об’єктивність» за такі гроші — без коментарів.
Іран, США, Туреччина, Саудівська Аравія, Ізраїль… та вундеркінд з Вінниці
Ну, гаразд, посол – не посол, грець із ним. Але Ганчук на цьому не зупиняється у своїй очевидній некомпетентності. З виглядом експерта він стверджує: «В Іраку складна безпекова ситуація… триває класична проксі-війна, коли інші країни втягують Ірак у конфлікт: Іран, США, Ізраїль».
З цього поверхневого аналізу випливає простий, як двері, висновок: там стріляють, отже, «питання озброєння є актуальним». І це не надто завуальований натяк на бажання продати іракцям продукцію власного підприємства — системи Bandera Power чи Bandera Flashlight.
Але проблема в тому, що Ганчук, схоже, абсолютно не розуміє архітектури безпеки регіону, куди бажає «зайти» із своєю продукцією. Називати події в Іраку просто «класичною проксі-війною» — це небезпечне спрощення. Ірак сьогодні — це не Сирія зразка 2014–2018 років. Це держава зі складною системою стримувань і противаг, розірвана між впливами Ірану, США, Туреччини, Саудівської Аравії та діями Ізраїлю.
Найбільша небезпека криється у деталях, яких не помічає (або не хоче помічати) Ганчук. Паралельно з офіційними Збройними силами в Іраку легально діють Сили народної мобілізації (Al-Hashd al-Shaabi). Це численні шиїтські парамілітарні формування, які фінансуються з державного бюджету Іраку, але де-факто підконтрольні Ірану. Багато з цих підрозділів мають значну автономію.
В умовах слабкого контролю за кінцевим користувачем в Іраку будь-яке українське обладнання — навіть нелетальне, як-от зарядні станції чи потужні освітлювальні прилади — з високою вірогідністю може опинитися в руках проіранських проксі.
Якщо уявити, що ця «співпраця» вийде за межі пустого надування щік Ганчуком у соцмережах, Україна ризикує опинитися у серйозному геополітичному скандалі.
По-перше, це може завдати удару по відносинах зі США, нашим головним стратегічним партнером: уявімо ситуацію, коли українське обладнання опиняється на базах проіранських бойовиків, які регулярно атакують американські військові об’єкти в регіоні. Пояснювати Вашингтону, що це лише «бізнес депутата Ганчука», буде вкрай складно.
По-друге, загостриться напруга з Туреччиною. Анкара проводить власні операції на півночі Іраку і дуже ревно ставиться до будь-якого посилення непідконтрольних їй угруповань. Постачання товарів подвійного призначення в цю «сіру зону» точно не додасть теплоти у відносини з партнером, який контролює Босфор.
Коли «великий геополітик» постане перед судом?
«Ми Вінничани» неодноразово нагадували, що Михайло Ганчук — депутат Вінницької міської ради від партії «Слуга народу». На виборах 2020 року він не здобув достатньої підтримки виборців і потрапив до ради лише у листопаді 2022 року, отримавши мандат після того, як кілька попередників зі списку партії склали повноваження.
Ганчук одночасно є засновником або керівником щонайменше п’яти компаній у Вінниці, Києві та Хмельницькому: «Промавтоматика Вінниця», «Промавтоматика Сервіс», «Промавтоматика Хмельницький», «Світловсім» та «Чаплін – інтерактивний музей кіно-фото індустрії». Основна бізнес-активність депутата зосереджена на «Промавтоматиці Вінниця», яка активно бере участь у державних закупівлях, і саме після отримання депутатського статусу бізнес почав різко зростати.
За даними аналітичної платформи YouControl, обсяги державних тендерів компанії після «омандачування» Ганчука продемонстрували приголомшливу динаміку: 23,7 мільйона гривень у 2021 році, 13,8 мільйона у 2022-му, 71,1 мільйона у 2023-му, 119 мільйонів у 2024-му та вже 121,1 мільйона у 2025 році.
Втім, від пана Ганчука хотілося б почути не його геополітичні фантазії, а просту відповідь на просте запитання: коли його можна буде побачити на лаві підсудних? «Ми Вінничани» вже повідомляли, що ще у жовтні 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) завершило повну перевірку щорічної декларації депутата за 2022 рік. Згідно з висновками агентства, у поданих ним даних виявлено розбіжності майже на 1,94 мільйона гривень, що має ознаки кримінального правопорушення за ст. 366-2 КК України — декларування недостовірної інформації. І, хоча минуло чимало часу, про відкриття кримінального провадження щодо Ганчука нічого не відомо. Виникає логічне запитання: чи постане Михайло Ганчук колись перед судом, чи мандат від президентської партії в нагрудній кишені слугує надійною індульгенцією для порушників закону?
